Йов 41
1 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
Can you draw out Leviathan with a fishhook? Or tie up his jaws with a cord?
2 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
Can you put a rope into his nose, or pierce his jaw through with a hook?
3 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
Will he make many pleas to you? Will he speak soft words to you?
4 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
Will he make a covenant with you, that you should take him for a servant forever?
5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
Will you play with him as you would with a bird? Will you tie him up for your servant girls?
6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
Will the groups of fishermen bargain for him? Will they divide him up to trade among the merchants?
7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
Can you fill his hide with harpoons or his head with fishing spears?
8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
Put your hand on him just once, and you will remember the battle and do it no more.
9 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
See, the hope of anyone who does that is a lie; will not anyone be thrown down to the ground just by the sight of him?
10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
None is so fierce that he dare stir Leviathan up; who, then, is he who can stand before me?
11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
Who has first given anything to me in order that I should repay him? Whatever is under the whole sky is mine.
12 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
I will not keep silent concerning Leviathan's legs, nor about the matter of his strength, nor about his graceful form.
13 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
Who can strip off his outer covering? Who can penetrate his double armor?
14 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
Who can open the doors of his face— ringed with his teeth, which are a terror?
15 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
his back is made up of rows of shields, tight together as with a close seal.
16 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
One is so near to another that no air can come between them.
17 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
They are joined to each other; they stick together, so that they cannot be pulled apart.
18 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
Light flashes out from his snorting; his eyes are like the eyelids of the morning dawn.
19 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
Out of his mouth go burning torches, sparks of fire leap out.
20 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
Out of his nostrils goes smoke like a boiling pot on a fire that has been fanned to be very hot.
21 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
His breath kindles coals into flame; fires go out from his mouth.
22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
In his neck is strength, and terror dances in front of him.
23 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
The folds of his flesh are joined together; they are firm on him; they cannot be moved.
24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
His heart is as hard as a stone— indeed, as hard as a lower millstone.
25 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
When he raises himself up, even the gods become afraid; because of fear, they draw back.
26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
If a sword strikes him, it does nothing— and neither does a spear, an arrow, or any other pointed weapon.
27 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
He thinks of iron as if it were straw, and of bronze as if it were rotten wood.
28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
An arrow cannot make him flee; to him sling stones become chaff.
29 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
Clubs are regarded as straw; he laughs at the whirring flight of a spear.
30 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
His lower parts are like sharp pieces of broken pottery; he leaves a spreading trail in the mud as if he were a threshing sledge.
31 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
He makes the deep to foam up like a pot of boiling water; he makes the sea like a pot of ointment.
32 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
He makes a shining wake behind him; one would think the deep had gray hair.
33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
On earth there is no equal to him, who has been made to live without fear.
34 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
He sees everything that is proud; he is king over all the sons of pride.”
