Йов 41
1 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
“Do you draw leviathan with a hook? And do you let down his tongue with a rope?
2 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
Do you put a reed in his nose? And pierce his jaw with a thorn?
3 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
Does he multiply supplications to you? Does he speak tender things to you?
4 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
Does he make a covenant with you? Do you take him for a perpetual servant?
5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
Do you play with him as a bird? And do you bind him for your girls?
6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
(Companions feast on him, They divide him among the merchants!)
7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
Do you fill his skin with barbed irons? And his head with fish-spears?
8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
Place your hand on him, Remember the battle—do not add!
9 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
Behold, the hope of him is found a liar, Also, is one not cast down at his appearance?
10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
None so fierce that he awakes him, And who [is] he [who] stations himself before Me?
11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
Who has brought before Me and I repay? Under the whole heavens it [is] Mine.
12 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
I do not keep silent concerning his parts, And the matter of might, And the grace of his arrangement.
13 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
Who has uncovered the face of his clothing? Who enters within his double bridle?
14 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
Who has opened the doors of his face? Around his teeth [are] terrible.
15 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
A pride—strong ones of shields, Shut up—a close seal.
16 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
They draw near to one another, And air does not enter between them.
17 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
They adhere to one another, They stick together and are not separated.
18 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
His sneezings cause light to shine, And his eyes [are] as the eyelids of the dawn.
19 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
Flames go out of his mouth, sparks of fire escape.
20 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
Smoke goes forth out of his nostrils, As a blown pot and reeds.
21 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
His breath sets coals on fire, And a flame goes forth from his mouth.
22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
Strength lodges in his neck, And grief exults before him.
23 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
The flakes of his flesh have adhered—Firm on him—it is not moved.
24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
His heart [is] firm as a stone, Indeed, firm as the lower piece.
25 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
The mighty are afraid at his rising, From his breakings they keep themselves free.
26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
The sword of his overtaker does not stand, Spear, dart, and breastplate.
27 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
He reckons iron as straw, bronze as rotten wood.
28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
The son of the bow does not cause him to flee, Stones of the sling are turned into stubble by him.
29 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
Darts have been reckoned as stubble, And he laughs at the shaking of a javelin.
30 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
Sharp points of clay [are] under him, He spreads gold on the mire.
31 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
He causes the deep to boil as a pot, He makes the sea as a pot of ointment.
32 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
He causes a path to shine after him, One thinks the deep to be hoary.
33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
There is not on the earth his like, That is made without terror.
34 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
He sees every high thing, He [is] king over all sons of pride.”
