Йов 41
1 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
Wilt thou draw out the leviathan with the hook, and press down his tongue with a cord?
2 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
Wilt thou put a rush-rope into his nose, and pierce his jaw with a spike?
3 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
Will he make many supplications unto thee? or will he speak softly unto thee?
4 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
Will he make a covenant with thee? wilt thou take him as a bondman for ever?
5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
Wilt thou play with him as with a bird, and wilt thou bind him for thy maidens?
6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
Shall partners make traffic of him, will they divide him among merchants?
7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
Wilt thou fill his skin with darts, and his head with fish-spears?
8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
Lay thy hand upon him; remember the battle, — do no more!
9 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
Lo, hope as to him is belied: is not one cast down even at the sight of him?
10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
None is so bold as to stir him up; and who is he that will stand before me?
11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
Who hath first given to me, that I should repay [him]? [Whatsoever is] under the whole heaven is mine.
12 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
I will not be silent as to his parts, the story of his power, and the beauty of his structure.
13 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
Who can uncover the surface of his garment? who can come within his double jaws?
14 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
Who can open the doors of his face? Round about his teeth is terror.
15 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
The rows of his shields are a pride, shut up together [as with] a close seal.
16 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
One is so near to another that no air can come between them;
17 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
They are joined each to its fellow; they stick together, and cannot be sundered.
18 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
His sneezings flash light, and his eyes are like the eyelids of the morning.
19 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
Out of his mouth go forth flames; sparks of fire leap out:
20 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
Out of his nostrils goeth smoke, as out of a boiling pot and cauldron.
21 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
His breath kindleth coals, and a flame goeth out of his mouth.
22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
In his neck lodgeth strength, and terror danceth before him.
23 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
The flakes of his flesh are joined together: they are fused upon him, they cannot be moved.
24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
His heart is firm as a stone, yea, firm as the nether [millstone].
25 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
When he raiseth himself up, the mighty are afraid: they are beside themselves with consternation.
26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
If any reach him with a sword, it cannot hold; neither spear, nor dart, nor harpoon.
27 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
He esteemeth iron as straw, bronze as rotten wood.
28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
The arrow will not make him flee; slingstones are turned with him into stubble.
29 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
Clubs are counted as stubble; he laugheth at the shaking of a javelin.
30 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
His under parts are sharp potsherds: he spreadeth a threshing-sledge upon the mire.
31 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
He maketh the deep to boil like a pot; he maketh the sea like a pot of ointment;
32 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
He maketh the path to shine after him: one would think the deep to be hoary.
33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
Upon earth there is not his like, who is made without fear.
34 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
He beholdeth all high things; he is king over all the proud beasts.
