Йов 41
1 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
Kan du trække Krokodillen op med Krog og binde dens Tunge med Snøre?
2 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
Kan du mon stikke et Siv i dens Snude, bore en Krog igennem dens Kæber?
3 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
Mon den vil trygle dig længe og give dig gode Ord?
4 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
Mon den vil indgå en Pagt med dig, så du får den til Træl for evigt?
5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
Han du mon lege med den som en Fugl og tøjre den for dine Pigebørn?
6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
Falbyder Fiskerlauget den og stykker den ud mellem Sælgerne?
7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
Mon du kan spække dens Hud med Kroge og med Harpuner dens Hoved?
8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
Læg dog engang din Hånd på den! Du vil huske den Kamp og gør det ej mer.
9 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
Det Håb vilde blive til Skamme, alene ved Synet lå du der.
10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
Ingen drister sig til at tirre den, hvem holder Stand imod den?
11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
Hvem møder den og slipper fra det hvem under hele Himlen?
12 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
Jeg tier ej om dens Lemmer, hvor stærk den er, hvor smukt den er skabt.
13 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
Hvem har trukket dens Klædning af, trængt ind i dens dobbelte Panser?
14 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
Hvem har åbnet dens Ansigts Døre? Rundt om dens Tænder er Rædsel.
15 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
Dens Ryg er Reder af Skjolde, dens Bryst er et Segl af Sten;
16 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
de sidder tæt ved hverandre, Luft kommer ikke ind derimellem;
17 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
de hænger fast ved hverandre, uadskilleligt griber de ind i hverandre.
18 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
Dens Nysen fremkalder strålende Lys, som Morgenrødens Øjenlåg er dens Øjne.
19 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
Ud af dens Gab farer Fakler, Ildgnister spruder der frem.
20 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
Em står ud af dens Næsebor som af en ophedet, kogende Kedel.
21 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
Dens Ånde tænder som glødende Kul, Luer står ud af dens Gab.
22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
Styrken bor på dens Hals, og Angsten hopper foran den.
23 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
Tæt sidder Kødets Knuder, som støbt til Kroppen; de rokkes ikke;
24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
fast som Sten er dens Hjerte støbt, fast som den nederste Møllesten.
25 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
Når den rejser sig, gyser Helte, fra Sans og Samling går de af Skræk.
26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
Angriberens Sværd holder ikke Stand, ej Kastevåben, Spyd eller Pil.
27 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
Jern regner den kun for Halm og Kobber for trøsket Træ;
28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
Buens Søn slår den ikke på Flugt, Slyngens Sten bliver Strå for den,
29 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
Stridskøllen regnes for Rør, den ler ad det svirrende Spyd.
30 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
På Bugen er der skarpe Rande, dens Spor i Dyndet er som Tærskeslædens;
31 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
Dybet får den i Kog som en Gryde, en Salvekedel gør den af Floden;
32 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
bag den er der en lysende Sti, Dybet synes som Sølverhår.
33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
Dens Lige findes ikke på Jord, den er skabt til ikke at frygte.
34 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
Alt, hvad højt er, ræddes for den, den er Konge over alle stolte Dyr.
