Йов 40
1 І говорив Господь Йову й сказав:
Og Herren svara Job og sagde:
2 „Чи буде ставати на прю з Всемогутнім огу́дник? Хто сперечається з Богом, хай на це відповість!“
«Vil klandraren med Allvald trætta? Lat han som lastar Gud då svara!»
3 І Йов відповів Господе́ві й сказав:
Då svara Job Herren og sagde:
4 „Оце я знікче́мнів, — що ж маю Тобі відповісти? Я кладу́ свою руку на уста свої.
«For ring eg er; kva skal eg svara? Eg handi legg på munnen min.
5 Я раз говорив був, і вже не скажу́, а вдруге — і більш не дода́м“!
Ein gong eg tala, no eg tegjer, tvo gong’ - eg gjer det ikkje meir.»
6 І відповів Господь Йову із бурі й сказав:
Og Herren svara Job or stormen og sagde:
7 „Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на: Я буду питати тебе, — ти ж поя́снюй Мені!
«Spenn som mann ditt beltet på, gjev meg på mine spursmål svar:
8 Чи ти хочеш пору́шити право Моє, винува́тити Мене, щоб опра́вданим бути?
Vil du forspille meg min rett, fordøma meg, so du fær rett?
9 Коли маєш раме́но, як Бог, і голосом ти загрими́ш, немов Він,
Hev du vel slik ein arm som Gud? Kann du som han med røysti dundra?
10 то окрась Ти себе пишното́ю й вели́чністю, зодягни́ся у славу й красу́!
Pryd deg med høgd og herredom, klæd deg i glans og herlegdom,
11 Розпоро́ш лютість гніву свого́, і поглянь на все горде — й прини́зь ти його́!
Lat so din vreide strøyma fram, sjå kvar ein stolt og audmyk han!
12 Поглянь на все горде — й його впокори́, поспиха́й нечестивих на їхньому місці,
Så kvar ein stolt og bøyg han ned, og slå til jord dei gudlause!
13 поховай їх у по́росі ра́зом, а їхні обличчя обви́й в укритті́.
Og gøym deim alle under jordi, bitt deira andlit fast i løynd!
14 Тоді й Я тебе сла́вити буду, як правиця твоя допоможе тобі!
So skal eg og lovprisa deg, som siger med di høgre vann.
15 А ось бегемо́т, що його Я створив, як тебе, — траву, як худо́ба велика, він їсть.
Sjå elvhesten! Eg hev skapt han liksom deg; som ein ukse et han gras.
16 Ото сила його в його сте́гнах, його ж мі́цність — у м'я́зах його живота́.
Sjå då krafti i hans lender, i bukmusklarne hans styrke!
17 Випросто́вує він, немов ке́дра, свойо́го хвоста́, жили сте́гон його поспліта́лись.
Halen gjer han stiv som ceder, fast bogsenarne er tvinna.
18 Його кості — немов мідяні оті ру́ри, костома́хи його — як ті пру́ття залізні.
Knokarne er koparrøyrer, beini som jarnstenger er.
19 Голова оце Божих доріг; і тільки Творе́ць його може зблизи́ти до нього меча.
Av Guds verk er han det fyrste, av sin skapar fekk han sverd.
20 Бо гори прино́сять поживу йому, і там гра́ється вся звірина́ польова́.
Bergi ber åt honom for, alle villdyr leikar der.
21 Під ло́тосами він виле́жується, в укритті́ очере́ту й болота.
Under lotusbusk han kviler, løyner seg i røyr og sev.
22 Ло́тоси тінню своєю вкривають його, топо́лі поточні його обгорта́ють.
Lotusbusk gjev honom skugge, piletre umkransar honom.
23 Ось підійма́ється рі́чка, та він не боїться її, він безпечний, хоча б сам Йорда́н йому в па́щу впливав!
Strid gjeng elvi, ei han ottast; trygg er han um so sjølve Jordan fossar imot hans gap.
24 Хто може схопи́ти його в його о́чах, гака́ми ніздрю́ продіра́вити?
Kann ein tak han so han ser det, draga snara gjenom snuten?
