Йов 4
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
Na Temanni Elifas buaa Hiob se,
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
“Sɛ obi pɛ sɛ ɔne wo kasa a, worennya ntoboase ana? Hena na wobetumi aka nʼano ato mu?
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
Dwene sɛnea wakyerɛkyerɛ nnipa bebree, sɛnea woahyɛ nsa a emu ayɛ mmerɛw no den.
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
Wo nsɛm ahyɛ wɔn a wɔahintiw no den; woahyɛ nkotodwe a ayɛ mmerɛw mu den.
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
Na afei a ɔhaw aba no, wʼaba mu abu; adwira wo, na wo werɛ ahow.
6 Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
So ɛnsɛ sɛ wo nyamesuro yɛ wʼahotoso na wʼakwan a ɛho nni asɛm no yɛ wʼanidaso ana?
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
“Dwene ho: Wɔasɛe obi a ne ho nni asɛm pɛn ana? Ɛhefa na wɔsɛee obi a ɔyɛ pɛ?
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
Sɛnea mahu no, wɔn a wofuntum bɔne ne wɔn a wodua ɔhaw no twa so aba.
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
Onyankopɔn home ano, wɔsɛe; nʼabufuw turuw a wɔyera.
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
Gyata betumi abobɔ mu na wɔaworo so, nanso wɔabubu gyata akɛse no se.
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
Gyata annya hanam a owu, na gyatabere mma no bɔ hwete.
12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
“Wɔbɛkaa kokoamsɛm bi kyerɛɛ me na mʼaso tee no sɛ asomsɛm.
13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
Wɔ anadwo daeso basabasa mu, bere a nnipa adeda nnahɔɔ no,
14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
ehu ne nketenkete kyeree me ɛmaa me nnompe nyinaa wosowee.
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
Honhom bi twaa mʼani so, na me ho nwi sɔre gyinae.
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
Egyinae, nanso, manhu nʼabɔsu. Biribi begyinaa mʼanim, na metee nne bɔkɔɔ bi a ɛrebisa se,
17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
‘Onipa desani betumi ateɛ asen Onyankopɔn? Na mpo ɔhoɔdenfo betumi ayɛ kronkron asen ne Yɛfo ana?
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
Sɛ Onyankopɔn ntumi mfa ne ho nto nʼankasa asomfo so, sɛ ɔka nʼabɔfo mfomso kyerɛ wɔn a,
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
na nkantom wɔn a wɔtete dɔte afi mu, wɔn a wɔn fapem sisi mfutuma mu na wɔdwerɛw wɔn ntɛm so sen abubummaba!
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
Efi anɔpahema kosi anwummere wobubu wɔn mu nketenkete; na wɔyera korakora a obiara nhu wɔn bio.
21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
So wommiamia wɔn ntamadan ahama mu, a ɛno nti wowuwu a wonni nyansa ana?’
