Йов 4
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
Entonces intervino Elifaz temanita:
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
Si intentamos razonar contigo te será molesto. Pero, ¿quién puede refrenarse de hablar?
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
Ciertamente tú enseñabas a muchos y fortalecías las manos débiles.
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
Tus palabras levantaban al que tropezaba y afirmabas las rodillas decaídas.
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
Pero ahora te sucede a ti. Te desalientas, te tocó a ti y te turbas.
6 Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
¿No es tu temor a ʼElohim tu confianza, y la integridad de tus procedimientos tu esperanza?
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
Te ruego que recuerdes: ¿Quién pereció jamás por ser inocente? ¿Dónde fueron destruidos los rectos?
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
Según veo, los que aran iniquidad y siembran aflicción, las cosechan.
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
Por el aliento de ʼElohim perecen, y por el soplo de su ira son consumidos.
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
El rugido del león, la voz fiera de la leona y los dientes de sus cachorros son quebrados.
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
El león viejo perece por falta de presa, y los cachorros de la leona se dispersan.
12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
Entonces un mensaje me llegó a hurtadillas, y mi oído percibió un susurro de él
13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
en inquietantes visiones nocturnas, cuando el sueño profundo cae sobre los hombres.
14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
Un terror se apoderó de mí, y todos mis huesos se estremecieron.
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
Al pasar un espíritu frente a mí se eriza el pelo de mi cuerpo.
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
Se detiene, pero no distingo su semblante. Una apariencia está delante de mis ojos, hay silencio… y oigo una voz reposada:
17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
¿Será el hombre más justo que ʼElohim? ¿El hombre, más puro que su Hacedor?
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
Ciertamente en sus esclavos no confía, y a sus ángeles atribuye insensatez.
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
¡Cuánto más los que viven en casas de barro cimentadas en el polvo serán desmenuzados por la polilla!
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
Entre la mañana y la tarde son destruidos, y sin que alguno se dé cuenta, perecen para siempre.
21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
¿No les son arrancadas las cuerdas de sus tiendas? En ellas mueren, pero no adquirieron sabiduría.
