Йов 4
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
Entonces Elifaz, el temanita, respondió,
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
“Si alguien se aventura a hablar contigo, ¿te apenarás? Pero, ¿quién puede abstenerse de hablar?
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
He aquí que has instruido a muchos, has fortalecido las manos débiles.
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
Tus palabras han sostenido al que estaba cayendo, has hecho firmes las rodillas débiles.
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
Pero ahora ha llegado a ti, y te desmayas. Te toca, y te sientes perturbado.
6 Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
¿No es tu piedad tu confianza? ¿No es la integridad de tus caminos tu esperanza?
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
“¿Recuerdas, ahora, a quien pereció siendo inocente? ¿O dónde se cortó el montante?
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
Según lo que he visto, los que aran la iniquidad y sembrar problemas, cosechar lo mismo.
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
Por el soplo de Dios perecen. Por la explosión de su ira son consumidos.
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
El rugido del león, y la voz del león feroz, los dientes de los jóvenes leones, están rotos.
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
El viejo león perece por falta de presa. Los cachorros de la leona están dispersos por el mundo.
12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
“Ahora bien, una cosa me fue traída en secreto. Mi oído recibió un susurro de ella.
13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
En los pensamientos de las visiones de la noche, cuando el sueño profundo cae sobre los hombres,
14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
me invadió el miedo y el temblor, que hizo temblar todos mis huesos.
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
Entonces un espíritu pasó ante mi rostro. El vello de mi carne se erizó.
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
Se quedó quieto, pero no pude discernir su aspecto. Una forma estaba ante mis ojos. Silencio, luego escuché una voz que decía,
17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
“¿Será el hombre mortal más justo que Dios? ¿Puede un hombre ser más puro que su Creador?
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
He aquí que no se fía de sus siervos. Acusa a sus ángeles de error.
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
Cuánto más los que habitan en casas de barro, cuyos cimientos están en el polvo, ¡que son aplastados ante la polilla!
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
Entre la mañana y la noche son destruidos. Perecen para siempre sin tener en cuenta nada.
21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
¿No está la cuerda de su tienda arrancada dentro de ellos? Mueren, y eso sin sabiduría”.
