Йов 4
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
Entonces Elifaz, el temanita, le respondió a Job
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
“¿Podría decir una palabra? No quiero molestarte, pero ¿quién podría callar y no responder?
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
Ciertamente has alentado a mucha gente y has apoyado a los que son débiles.
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
Tus consejos han ayudado a los que tropiezan para no caer, y has fortalecido a los que tienen las rodillas débiles.
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
Pero ahora eres tú el que sufre y estás molesto.
6 Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
¿No fue tu reverencia a Dios lo que te dio confianza y tu integridad lo que te dio esperanza?
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
Piénsalo: ¿desde cuándo mueren los inocentes? ¿Desde cuándo se destruye a la gente buena?
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
¡Por lo que he visto, los mismos que plantan el mal y siembran problemas son quienes cosechan tales frutos!
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
Un soplo de Dios los destruye; una ráfaga de su cólera los aniquila.
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
Los leones pueden rugir y gruñir, pero sus dientes se rompen.
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
Hasta un león muere por falta de alimento, y las crías de la leona se dispersan.
12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
“Una palabra se acercó sigilosamente a mí; un susurro llegó a mi oído.
13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
Pensamientos inquietantes vinieron a mí en pesadillas, como cuando caes en un sueño profundo.
14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
Me aterroricé y temblé; todos mis huesos se estremecieron.
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
Entonces un soplo me rozó la cara y me puso la piel de gallina.
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
Algo se detuvo, pero no pude ver su rostro. Mis ojos sólo podían distinguir una forma. Estaba totalmente silencioso, y entonces oí una voz:
17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
‘¿Puede alguien ser justo ante Dios? ¿Puede alguien ser puro ante su Creador?
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
Si ni siquiera se fía de sus siervos y dice que sus ángeles se equivocan,
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
¿cuánto más los que viven en estas casas de barro, cuyos cimientos se basan en el polvo, que se deshacen como la ropa por causa de la polilla?
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
Vivos por la mañana, muertos al anochecer. Mueren sin que nadie lo note.
21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
Son como las cuerdas de una tienda de campaña, que se levantan y se derrumban con la muerte. Mueren sin sabiduría’”.
