Йов 4

1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:

Katahi a Eripata Temani ka oho, ka mea,

2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?

Ki te anga matou ki te korero ki a koe, e pouri ranei koe? otira e taea e wai te pehi te kupu?

3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,

Nana, he tokomaha i whakaakona e koe: nau hoki i whakakaha nga ringa kahakore.

4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!

Ara ana i au kupu te tangata e hinga ana; nau hoki i kaha ai nga turi kua piko.

5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.

Inaianei kua tae mai ki a koe, a e hemo ana koe: e pa ana ki a koe, ohorere ana koe.

6 Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?

He taka ianei kei tou wehi ki te Atua he okiokinga whakaaro mou? Kei te tapatahi o ou huarahi he tumanakohanga mou?

7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?

Maharatia ra, ko wai o nga tangata harakore i huna? I ngaro ranei ki hea te hunga tika?

8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:

Ko taku hoki tenei i kite ai, ko te hunga e parau ana i te he, e rua ana i te raruraru, ko ia ra ano ta ratou e kokoti ai.

9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!

Huna ana ratou e te ha o te Atua, moti iho ratou i te hau o tona riri.

10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.

Ko te hamama o te raiona, ko te reo o te raiona tutu, ko nga niho o nga kuao raiona, whati ana.

11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.

Ngaro ana te raiona katua i te kore kai, a marara noa atu nga kuao a te raiona.

12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.

Na i kawea pukutia mai he korero ki ahau, a kapohia ana e toku taringa he komuhumuhu.

13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,

I nga whakaaroaronga, no nga kite o te po, i te mea ka au iho te moe a te tangata,

14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —

Ka pa te wehi ki ahau, me te ihiihi, a wiri ana oku wheua katoa.

15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.

Na ka tika atu he wairua i toku aroaro, tutu ana nga huruhuru o toku kikokiko.

16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:

Tu ana ia, otiia kihai ahau i mohio ki tona mata; he ahua te mea i toku aroaro: tu puku ana; na ka rongo ahau i te reo e ki ana,

17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?

He nui atu ranei te tika o te tangata i to te Atua? He nui atu ranei i to tona Kaihanga to ma o te tangata?

18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!

Nana, kahore rawa ia e whakawhirinaki ki ana pononga; a ki tana, he he kei ana anahera.

19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!

Tera atu to te hunga e noho ana i roto i nga whare uku, he puehu to ratou turanga; mongamonga kau ratou i te aroaro o te purehurehu.

20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.

I waenganui o te ata, o te ahiahi, ka whakangaromia ratou; huna ana ratou ake tonu atu, te ai tetahi hei whakaaro atu.

21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!

Kahore ranei to ratou taura here teneti i motuhia i roto i a ratou? Mate ana ratou, kahore hoki he matauranga.