Йов 4
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
Le hoe ty natoi’ i Elifaze nte-Temane:
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
Hampihivivioke azo hao ty fimanea’ay rehak’ ama’o? fa Ia ty maha-lie-batañe tsy hivolañe?
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
Ingo te maro ty nanare’o, fa nampaozare’o ty fitañe mavozo.
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
Fiatoa’ o mitsikapio o saontsi’oo; nampifatrare’o o ongotse mikoletrao;
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
F’ie nizò azo henaneo, ihe ka ty midazidazìtse; nioza ama’o, le minevenevetse;
6 Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
Tsy o havañona’oo hao ty fatokisa’o vaho fitamà’o ty fahitin-dala’o?
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
Ehe, tiahio hey: Ia ty nikoromake te nalio-tahiñe? Aia ty vañoñe naitoeñe?
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
Aa naho o nitreakoo: hambañe ty tatahe’ ty mpitraba-karatiañe, naho ty mpitongy kilily.
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
Ie mihomak’ ami’ty kofòn’ Añahare, mikoromak’ ami’ty fiforoaham-pifombo’e.
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
Mitromoro ty liona mireñetse ty liona romotse, fe poñafeñe o nifem-parasy tora’eo,
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
Mate ty liona-lahi’e te po-tsindroke, mibarakaike ty anan-diona rene’e,
12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
Nasese amako añ’etake ty volañe, nitsepahen-tsòfiko ty nitangongoe’e.
13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
Nitsakoreñe añ’aroñaron-kaleñe, ie lampon-drotse ondatio,
14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
Niazo ty anifan-draho, nirevendreveñe, nampititititihe’e o taolako iabio.
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
Nihelañe añatrefan-tareheko eo ty angatse, niriñariña o volon-tsandrikoo.
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
Nijohan-dre, fe tsy nirendreko ty vinta’e; nitroatse aolo’ o masokoo ty vente’e, nianjiñe, le inao ty fiarañanañañe nanao ty hoe:
17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
Ho to añatrefan’ Añahare hao t’i raolombelo? halio te amy Namboatse azey hao ondatio?
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
Heheke ndra o mpitoro’eo tsy atokisa’e, mbore anisia’e lilatse o anjeli’eo,
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
Àntsake o mpimoneñe an-traño taneo, O faha’eo an-debok’ ao, ie ho pìneke aolo’ ty fizara!
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
Ie demok’ añivo’ ty manjirik’andro naho ty haleñe; modo kitro-katroke tsy ihaoñañe.
21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
Tsy nombotañe an-tro’e ao hao o talin-kivoho’eo? Ie mihomak’ avao, tsy aman-kilala!
