Йов 4
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
Hagi anante Temani mopafinti ne' Elifasi'a amanage huno kenona hu'ne,
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
Mago vahe'mo'ma kagri'enema nanekema hu'zama nehanigenka akohenka mani'nenka ontahigahano? Hagi nagra nagitera aze'ori'na hunaku'ma hanua nanekea amne kasmigahue.
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
Rama'a vahe antahintahia nezminka, hankavezmi omne vahera zamazeri hankaveti'nane.
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
Tanafa'ma hu'za mase'zama nehaza vahetmina, nanekeka'amo'a zamazeri hankavenetino, zaferina omne amnema hia vahera hankavea nezamie.
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
Hianagi menima knazampi nemaninkeno'a krimpamo'a haviza nehie. Hazenke zamo'ma kavate'ma egenka kagogogu nehane.
6 Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
Anumzamofonku'ma koro hunentenka fatgo hunka nemaninazanku kamentintia nehunka, Anumzamo naza hugahie nehano?
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
Kagesa antahigo, hazenke'a omne vahe'mo'a amnea frigahifi? Hagi fatgo avu'ava'ma nehia vahera inantega ahe fri'negenka ke'nane?
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
Hagi nagrama ke'na antahi'nama hu'noana, hozama eri'za avimzama hankre'za hamarazankna hu'za kefo avu'avazama nehaza vahe'mo'za hazenke'za nehamaraze.
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
Anumzamofo rimpa ahezamo'a, zaho'mo'ma maka'zama eri haviza hiaza huno, Agra asimu'ma antea zantetira zamahe fanane nehie.
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
Zamagra ha' laionimo'ma ha' hunaku nehiaza hu'za krafa nehu'za, rekazigazi hugahazanagi, hanave laionimofona aheno avera rutafrigahie.
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
Hagi ana ha' laionimo'za ahe'zama nenaza zaga omanisige'za zamagaku nehu'za mofavrezmia atresage'za panini hu'za hazagre'za vu'za e'za hugahaze.
12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
Hagi tamage nanekea oku'a sumi sumi hu'za eme nasmizage'na antahi'noe.
13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
Vahe'mo'za mase himrenageno, kenage ava'nafi ana nanekea eme nasmizage'na anhintahi hakare nehugeno,
14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
tusi nagogo nefegeno, zaferinani'a omne amne nehige'na, tusi nahirahiku hu'noe.
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
Mago zaho erino navufi evigeno, navufga nazokamo'a harahara huno oti vagare'ne.
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
Hagi ana zaho'ma erino'ma evigenama koana, mago zamofo amema'a fore huno oti'neanagi, avufga'a onke'noe. Anama nehigeno agasasama omanenefintira mago agerumo'a anage hu'ne.
17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
Anumzamofo avurera mago vahe'mo'a fatgo osu'ne. Tro'ma hurante'nea Anumzamofo avurera magora agru vahera omanifta hu'ne.
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
Anumzamo'a eri'za vahe'anena antahi nozmino ankero vahe'amofo havi zamavu'zmava zana refko huno nezamage.
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
Hagi vahera Anumzamo'a mopareti eri kripeno tro hunteneankino (moth) afovage brebrema rehapatiaza hugahie.
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
Hagi trazamo'za nantera fore hute'za, kinaga sege'za frizankna hu'za ana fri fanane hazage'za antahi nozamize.
21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
Seli nozmimofo nofira katufe atrazageno pasru hiankna hu'za knare antahintahi omne vahe nefrize.
