Йов 4
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
Lalu berbicaralah Elifas, katanya: "Ayub, kesalkah engkau bila aku bicara? Tak sanggup aku berdiam diri lebih lama.
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
Banyak orang telah kauberi pelajaran, dan mereka yang lemah telah kaukuatkan.
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
Kata-katamu yang memberi semangat, membangunkan orang yang tersandung, lemas dan penat.
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
Tetapi kini engkau sendiri ditimpa duka; kau terkejut, dan menjadi putus asa.
6 Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
Bukankah engkau setia kepada Allah; bukankah hidupmu tiada cela? Jika begitu, sepantasnyalah engkau yakin dan tak putus asa.
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
Pikirlah, pernahkah orang yang tak bersalah ditimpa celaka dan musibah?
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
Aku tahu dari pengamatan bahwa orang yang membajak ladang kejahatan, dan menabur benih bencana bagai biji tanaman, akan menuai celaka dan kesusahan!
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
Bagai badai, begitulah murka Allah membinasakan mereka hingga punah!
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
Orang jahat mengaum dan meraung, bagaikan singa mereka menggerung. Tetapi Allah membungkam mereka serta mematahkan gigi-giginya.
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
Mereka mati seperti singa kekurangan makanan, sehingga anak-anaknya bercerai-berai tak keruan.
12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
Pernah suatu wahyu sampai kepadaku, bagaikan bisikan halus dalam telingaku.
13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
Tidurku terganggu dan terusik olehnya, seperti mendapat mimpi yang buruk di malam buta.
14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
Aku pun terkejut dan menggigil gentar; seluruh tubuhku bergundang, gemetar.
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
Angin sepoi menyentuh wajahku, maka tegaklah bulu romaku.
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
Suatu sosok berdiri di hadapanku; kutatap, tetapi ia asing bagiku. Lalu kudengar bunyi suara memecah heningnya suasana,
17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
'Mungkinkah manusia tanpa salah di hadapan Allah? Mungkinkah ia tidak bercela di mata Penciptanya?
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
Bahkan hamba-hamba Allah di surga, tak dapat dipercayai oleh-Nya. Bahkan pada malaikat-malaikat-Nya didapati-Nya kesalahan dan cela.
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
Apalagi makhluk dari tanah liat makhluk debu yang dapat dipencet seperti ngengat!
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
Makhluk itu hidup di waktu pagi, lalu mati terlantar di senja hari, dan untuk selamanya ia tak diingat lagi.
21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
Maka hilanglah segala yang dimiliki; ia pun mati tanpa beroleh akal budi.'
