Йов 4
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
És felele a témáni Elifáz, és monda:
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
Ha szólni próbálunk hozzád, zokon veszed-é? De hát ki bírná türtőztetni magát a beszédben?
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
Ímé sokakat oktattál, és a megfáradott kezeket megerősítetted;
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
A tántorgót a te beszédeid fentartották, és a reszkető térdeket megerősítetted;
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
Most, hogy rád jött a sor, zokon veszed; hogy téged ért a baj, elrettensz!
6 Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
Nem bizodalmad-é a te istenfélelmed, s nem reménységed-é utaidnak becsületessége?
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
Emlékezzél, kérlek, ki az, a ki elveszett ártatlanul, és hol töröltettek el az igazak?
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
A mint én láttam, a kik hamisságot szántanak és gonoszságot vetnek, ugyanazt aratnak.
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
Az Istennek lehelletétől elvesznek, az ő haragjának szelétől elpusztulnak.
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
Az oroszlán ordítása, a sakál üvöltése, és az oroszlán-kölykök fogai megsemmisülnek.
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
Az agg oroszlán elvész, ha nincs martaléka, a nőstény oroszlán kölykei elszélednek.
12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
Szó lopódzék hozzám, s valami nesz üté meg abból fülemet.
13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
Éjjeli látásokon való töprengések között, mikor mély álom fogja el az embereket.
14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
Félelem szálla rám, és rettegés, s megreszketteté minden csontomat.
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
Valami szellem suhant el előttem, s testemnek szőre felborzolódék.
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
Megálla, de ábrázatját föl nem ismerém, egy alak vala szemeim előtt, mély csend, és ilyen szót hallék:
17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
Vajjon a halandó igaz-é Istennél: az ő teremtője előtt tiszta-é az ember?
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
Ímé az ő szolgáiban sem bízhatik és az ő angyalaiban is talál hibát:
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
Mennyivel inkább a sárházak lakosaiban, a kiknek fundamentumok a porban van, és könnyebben szétnyomhatók a molynál?!
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
Reggeltől estig gyötrődnek, s a nélkül, hogy észrevennék, elvesznek örökre.
21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
Ha kiszakíttatik belőlök sátoruk kötele, nem halnak-é meg, és pedig bölcsesség nélkül?
