Йов 4
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
Und Eliphas, der Temaniter, antwortete und sprach:
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
Wenn man ein Wort an dich versucht, wird es dich verdrießen? Doch die Worte zurückzuhalten, wer vermöchte es?
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
Siehe, du hast viele unterwiesen, und erschlaffte Hände stärktest du;
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
den Strauchelnden richteten deine Worte auf, und sinkende Knie hast du befestigt.
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
Doch nun kommt es an dich, und es verdrießt dich; es erreicht dich, und du bist bestürzt.
6 Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
Ist nicht deine Gottesfurcht deine Zuversicht, die Vollkommenheit deiner Wege deine Hoffnung?
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
Gedenke doch: Wer ist als Unschuldiger umgekommen, und wo sind Rechtschaffene vertilgt worden?
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
So wie ich es gesehen habe: die Unheil pflügen und Mühsal säen, ernten es.
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
Durch den Odem Gottes kommen sie um, und durch den Hauch seiner Nase vergehen sie.
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
Das Brüllen des Löwen und des Brüllers Stimme sind verstummt, und die Zähne der jungen Löwen sind ausgebrochen;
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
der Löwe kommt um aus Mangel an Raub, und die Jungen der Löwin werden zerstreut.
12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
Und zu mir gelangte verstohlen ein Wort, und mein Ohr vernahm ein Geflüster davon.
13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
In Gedanken, welche Nachtgesichte hervorrufen, wenn tiefer Schlaf die Menschen befällt,
14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
kam Schauer über mich und Beben, und durchschauerte alle meine Gebeine;
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
und ein Geist zog vor meinem Angesicht vorüber, das Haar meines Leibes starrte empor.
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
Es stand da, und ich erkannte sein Aussehen nicht; ein Bild war vor meinen Augen, ein Säuseln und eine Stimme hörte ich:
17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
Sollte ein Mensch gerechter sein als Gott, oder ein Mann reiner als der ihn gemacht hat?
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
Siehe, auf seine Knechte vertraut er nicht, und seinen Engeln legt er Irrtum zur Last:
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
wieviel mehr denen, die in Lehmhäusern wohnen, deren Grund im Staube ist! Wie Motten werden sie zertreten.
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
Von Morgen bis Abend werden sie zerschmettert; ohne daß man's beachtet, kommen sie um auf ewig.
21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
Ist es nicht so? Wird ihr Zeltstrick an ihnen weggerissen, so sterben sie, und nicht in Weisheit.
