Йов 4
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
Or, répondant, Eliphaz, Thémanite, dit:
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
Si nous commençons à te parler, peut-être le supporteras-tu avec peine; mais qui pourrait retenir les paroles qu’il a conçues?
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
Voilà que tu as instruit un grand nombre de personnes et fortifié des mains affaiblies.
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
Tes discours ont affermi ceux qui vacillaient, et tu as fortifié les genoux tremblants.
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
Mais maintenant la plaie est venue sur toi, et tu as perdu courage; elle t’a touché, et tu es troublé.
6 Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
Où donc est ta crainte de Dieu, ta force, ta patience, la perfection de tes voies?
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
Cherche dans ton souvenir, je t’en conjure; qui a jamais péri innocent? ou quand des justes ont-ils été exterminés?
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
Mais plutôt j’ai vu que ceux qui opèrent l’iniquité, sèment des douleurs et les moissonnent.
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
Ont péri au souffle de Dieu, et que par le vent de sa colère ils ont été consumés.
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
Le rugissement du lion, et la voix de la lionne et les dents des petits lions ont été brisés.
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
Le tigre a péri, parce qu’il n’avait pas de proie, et les petits du lion ont été dissipés.
12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
Cependant une parole secrète m’a été dite, et mon oreille a saisi comme furtivement la suite de sa susurration.
13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
Dans l’horreur d’une vision nocturne, quand le sommeil a coutume de s’emparer des hommes,
14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
L’effroi me saisit, et un tremblement; et tous mes os furent glacés d’épouvante.
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
Et comme un esprit passait, moi présent, les poils de ma chair se hérissèrent.
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
Il s’arrêta quelqu’un dont je ne connaissais pas le visage, un spectre devant mes yeux, et j’entendis sa voix comme un léger souffle:
17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
Est-ce qu’un mortel, comparé à Dieu, sera trouvé juste, ou un homme sera-t-il plus juste que son créateur?
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
Voilà que ceux qui le servent ne sont pas stables, et même dans ses anges il a trouvé de la dépravation.
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
Combien plus ceux qui habitent des maisons de boue, qui ont un fondement de terre, seront comme rongés de vers!
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
Du matin au soir, ils seront moissonnés; parce que nul n’a l’intelligence, ils périront éternellement.
21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
Ceux mêmes qui sont restés d’entre eux seront emportés; ils mourront, mais non dans la sagesse.
