Йов 4
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
Forsothe Eliphat Themanytes answeride, and seide,
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
If we bigynnen to speke to thee, in hap thou schalt take it heuyli; but who may holde a word conseyued?
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
Lo! thou hast tauyt ful many men, and thou hast strengthid hondis maad feynt.
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
Thi wordis confermyden men doutynge, and thou coumfortidist knees tremblynge.
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
But now a wounde is comun on thee, and thou hast failid; it touchide thee, and thou art disturblid.
6 Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
Where is thi drede, thi strengthe, and thi pacience, and the perfeccioun of thi weies?
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
Y biseche thee, haue thou mynde, what innocent man perischide euere, ethir whanne riytful men weren doon awei?
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
Certis rathir Y siy hem, that worchen wickidnesse, and sowen sorewis,
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
and repen tho, to haue perischid bi God blowynge, and to be wastid bi the spirit of his ire.
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
The roryng of a lioun, and the vois of a lionesse, and the teeth of `whelpis of liouns ben al to-brokun.
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
Tigris perischide, for sche hadde not prey; and the whelpis of a lioun ben distried.
12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
Certis an hid word was seid to me, and myn eere took as theueli the veynes of priuy noise therof.
13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
In the hidousnesse of `nyytis siyt, whanne heuy sleep is wont to occupie men,
14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
drede and tremblyng helde me; and alle my boonys weren aferd.
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
And whanne the spirit `yede in my presence, the heiris of `my fleisch hadden hidousnesse.
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
Oon stood, whos chere Y knewe not, an ymage bifor myn iyen; and Y herde a vois as of softe wynd.
17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
Whether a man schal be maad iust in comparisoun of God? ethir whethir a man schal be clennere than his Makere?
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
Lo! thei that seruen hym ben not stidefast; and he findith schrewidnesse in hise aungels.
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
Hou myche more thei that dwellen in housis of cley, that han an ertheli foundement, schulen be wastyd as of a mouyte.
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
Fro morewtid til to euentid thei schulen be kit doun; and for no man vndurstondith, thei schulen perische with outen ende.
21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
Sotheli thei, that ben residue, schulen be takun awei; thei schulen die, and not in wisdom.
