Йов 4
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
Then Eliphaz the Temanite answered and said,
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
If anyone tries to speak with you, will you be impatient? But who can stop himself from speaking?
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
See, you have instructed many; you have strengthened weak hands.
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
Your words have supported him who was falling; you have made feeble knees firm.
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
But now trouble has come to you, and you are weary; it touches you, and you are troubled.
6 Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
Is not your fear your confidence, and the integrity of your ways your hope?
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
Think about this, please: Who has ever perished when innocent? Or when were the upright people ever cut off?
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
According to what I have seen, those who plow iniquity and sow trouble reap it.
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
By the breath of God they perish; by the blast of his anger they are consumed.
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
The roaring of the lion, the voice of the fierce lion, the teeth of the young lions—they are broken.
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
The old lion perishes for lack of victims; the cubs of the lioness are scattered everywhere.
12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
Now a certain matter was secretly brought to me, and my ear received a whisper about it.
13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
Then came thoughts from visions in the night, when deep sleep falls on people.
14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
It was at night when fear and trembling came upon me, and all my bones shook.
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
Then a spirit passed before my face, and the hair of my flesh stood up.
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
The spirit stood still, but I could not discern its appearance. A form was before my eyes; there was silence, and I heard a voice that said,
17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
“Can a mortal man be more righteous than God? Can a man be more pure than his Maker?
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
See, if God puts no trust in his servants; if he accuses his angels of folly,
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
how much more is this true of those who live in houses of clay, whose foundation is in the dust, who are crushed sooner than a moth?
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
Between morning and evening they are destroyed; they perish forever without anyone noticing them.
21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
Are not their tent cords plucked up among them? They die; they die without wisdom.
