Йов 4
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
And he answered Eliphaz the Temanite and he said.
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
¿ Did someone attempt a word to you will you be impatient? and to restrain words who? is he able.
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
There! you have instructed many [people] and hands slack you strengthened.
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
[the] stumbling They raised! words your and knees bending you strengthened.
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
For now - it comes to you and you have become impatient it reaches to you and you have become dismayed.
6 Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
¿ Not [is] fear your confidence your hope your and [the] integrity of ways your.
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
Remember please who? that innocent did he perish and where? upright [people] were they destroyed.
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
Just as I have seen plowers of wickedness and sowers of mischief they harvest it.
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
From [the] breath of God they perish and from [the] breath of anger his they come to an end.
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
[the] roaring of A lion and [the] sound of a lion and [the] teeth of young lions they are broken out.
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
A lion [is] perishing because not prey and [the] young of a lion they are scattered.
12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
And to me a word it was brought secretly and it received ear my a whisper of it.
13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
In disquieting thoughts from visions of [the] night when falls deep sleep on people.
14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
Fear it happened to me and trembling and [the] multitude of bones my it caused to tremble.
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
And a wind over face my it passed over it made bristle [the] hair of flesh my.
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
It stood still - and not I recognized appearance its a form [was] to before eyes my a whisper and a voice I heard.
17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
¿ A person from God will he be righteous or? from maker his will he be pure a man.
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
There! in servants his not he trusts and against messengers his he charges error.
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
Also - [those who] dwell of houses of clay which [is] in the dust foundation their people crush them before a moth.
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
From morning to evening they are crushed to pieces because not [one who] sets to perpetuity they perish.
21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
¿ Not has it been pulled up tent cord their in them will they die? and not with wisdom.
