Йов 4
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
THEN Eliphaz the Temanite answered and said,
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
If we assay to commune with thee, wilt thou be grieved? but who can withhold himself from speaking?
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
Behold, thou hast instructed many, and thou hast strengthened the weak hands.
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
Thy words have upholden him that was falling, and thou hast strengthened the feeble knees.
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
But now it is come upon thee, and thou faintest; it toucheth thee, and thou art troubled.
6 Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
Is not this thy fear, thy confidence, thy hope, and the uprightness of thy ways?
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
Remember, I pray thee, who ever perished, being innocent? or where were the righteous cut off?
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
Even as I have seen, they that plow iniquity, and sow wickedness, reap the same.
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
By the blast of God they perish, and by the breath of his nostrils are they consumed.
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
The roaring of the lion, and the voice of the fierce lion, and the teeth of the young lions, are broken.
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
The old lion perisheth for lack of prey, and the stout lion’s whelps are scattered abroad.
12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
Now a thing was secretly brought to me, and mine ear received a little thereof.
13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
In thoughts from the visions of the night, when deep sleep falleth on men,
14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
Fear came upon me, and trembling, which made all my bones to shake.
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
Then a spirit passed before my face; the hair of my flesh stood up:
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
It stood still, but I could not discern the form thereof: an image was before mine eyes, there was silence, and I heard a voice, saying,
17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
Shall mortal man be more just than God? shall a man be more pure than his maker?
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
Behold, he put no trust in his servants; and his angels he charged with folly:
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
How much less in them that dwell in houses of clay, whose foundation is in the dust, which are crushed before the moth?
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
They are destroyed from morning to evening: they perish for ever without any regarding it.
21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
Doth not their excellency which is in them go away? they die, even without wisdom.
