Йов 4
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
Then Eliphaz the Temanite replied:
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
“If one ventures a word with you, will you be wearied? Yet who can keep from speaking?
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
Surely you have instructed many, and have strengthened their feeble hands.
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
Your words have steadied those who stumbled; you have braced the knees that were buckling.
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
But now trouble has come upon you, and you are weary. It strikes you, and you are dismayed.
6 Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
Is your reverence not your confidence, and the uprightness of your ways your hope?
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
Consider now, I plead: Who, being innocent, has ever perished? Or where have the upright been destroyed?
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
As I have observed, those who plow iniquity and those who sow trouble reap the same.
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
By the breath of God they perish, and by the blast of His anger they are consumed.
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
The lion may roar, and the fierce lion may growl, yet the teeth of the young lions are broken.
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
The old lion perishes for lack of prey, and the cubs of the lioness are scattered.
12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
Now a word came to me secretly; my ears caught a whisper of it.
13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
In disquieting visions in the night, when deep sleep falls on men,
14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
fear and trembling came over me and made all my bones shudder.
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
Then a spirit glided past my face, and the hair on my body bristled.
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
It stood still, but I could not discern its appearance; a form loomed before my eyes, and I heard a whispering voice:
17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
‘Can a mortal be more righteous than God, or a man more pure than his Maker?
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
If God puts no trust in His servants, and He charges His angels with error,
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
how much more those who dwell in houses of clay, whose foundations are in the dust, who can be crushed like a moth!
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
They are smashed to pieces from dawn to dusk; unnoticed, they perish forever.
21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
Are not their tent cords pulled up, so that they die without wisdom?’
