Йов 4
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
Te vaengah Temani hoel Eliphaz loh a doo.
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
Te vaengah nang te ol neh n'noemcai saeh, na ngak aya? Tedae olthui te kuemsuem ham unim aka noeng eh?
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
Muep na toel tih kut kha rhoek khaw na talong coeng te.
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
Aka paloe rhoek te na olthui loh a thoh tih khuklu aka khun khaw na caang sak.
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
Tedae namah taengla ha loe tih na ngak coeng, namah te m'ben tih na let coeng.
6 Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
Na hinyahnah, na ueppangnah, na ngaiuepnah, na longpuei kah thincaknah khaw om pawt nim?
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
Poek van laeh, ommongsitoe he paltham nim? Aka thuem rhoek te melam a thup?
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
Ka hmuh vanbangla boethae aka thoe tih aka soem khaw amah long ni thakthaenah a ah.
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
Pathen kah hiil dongah milh uh tih a thintoek khohli dongah khap uh coeng.
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
Sathueng khaw kawknah neh sathuengca khaw a ol neh om dae sathuengca khaw a no tloong.
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
Maeh a mueh lamloh sathueng te milh tih sathuengnu ca rhoek khaw pam uh.
12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
Ka taengah ol a huen tih a olduem loh kai hna a lat sak.
13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
Hlang he khoyin olphong lamkah pomnah khuiah a ih muelh vaengah.
14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
birhihnah loh kai m'mah tih thuennah neh ka rhuh boeih a rhih sak.
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
Mueihla loh ka maelhmai a pah vaengah ka mul ka saa poenghu.
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
A pai vaengah khaw a mueimae ka hmat moenih. A muei tah ka mikhmuh ah om tih bidip ol a yaak.
17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
Pathen lakah hlanghing he tang tih anih aka saii lakah ah hlang caihcil ngai a?
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
A sal rhoek soah tangnah pawt tih a puencawn te a lolh la a khueh atah,
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
Laipi neh lai im dongah kho aka sa aisat te bungbo hmai ah a khoengim pop coeng.
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
Mincang lamloh hlaem duela a phop te a yoeyah la a milh khaw mingpha pawh.
21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
Amih lamkah a a hlangrhuel a phil pah vaengah a duek uh moenih a? Te dongah cueihnah neh a om moenih a?
