Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
Vet du tiden för stengetterna att föda, vakar du över när hindarna bör kalva?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Räknar du månaderna som de skola gå dräktiga, ja, vet du tiden för dem att föda?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
De böja sig ned, de avbörda sig sina foster, hastigt göra de sig fria ifrån födslovåndan.
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Deras ungar frodas och växa till på marken, så springa de sin väg och vända ej tillbaka.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Vem har skänkt vildåsnan hennes frihet, vem har lossat den skyggas band?
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
Se, hedmarken gav jag henne till hem, och saltöknen blev hennes boning.
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
Hon ler åt larmet i staden, hon hör ingen pådrivares rop.
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
Vad hon spanar upp på berget har hon till bete, hon letar efter allt som är grönt.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Skall vildoxen finnas hågad att tjäna dig och att stanna över natten invid din krubba?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Kan du tvinga vildoxen att gå i fåran efter töm och förmå honom att i ditt spår harva markerna jämna?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Kan du lita på honom, då ju hans kraft är så stor, kan du betro åt honom ditt arbetes frukt?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Överlåter du åt honom att föra hem din säd och att hämta den tillhopa till din loge?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
Strutshonans vingar flaxa med fröjd, men vad modersömhet visa väl hennes pennor, hennes fjädrar?
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
Åt jorden överlåter hon ju sina ägg och ruvar dem ovanpå sanden.
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
Hon bryr sig ej om att en fot kan krossa dem, att ett vilddjur kan trampa dem sönder.
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
Hård är hon mot sin avkomma, såsom vore den ej hennes; att hennes avel kan gå under, det bekymrar henne ej.
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
Ty Gud har gjort henne glömsk för vishet, han har ej tilldelat henne förstånd.
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
Men när det gäller, piskar hon sig själv upp till språng; då ler hon åt både häst och man.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Är det du som giver åt hästen hans styrka och kläder hans hals med brusande man?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Är det du som lär honom gräshoppans språng? Hans stolta frustning, en förskräckelse är den!
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
Han skrapar marken och fröjdar sig i sin kraft och rusar så fram mot väpnade skaror.
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
Han ler åt fruktan och känner ej förfäran, han ryggar icke tillbaka för svärd.
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
Omkring honom ljuder ett rassel av koger, av ljungande spjut och lans.
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
Han skakas och rasar och uppslukar marken, han kan icke styra sig, när basunen har ljudit.
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
För var basunstöt frustar han: Huj! Ännu i fjärran vädrar han striden, anförarnas rop och larmet av härskrin.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
Är det ett verk av ditt förstånd, att falken svingar sig upp och breder ut sina vingar till flykt mot söder?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
Eller är det på ditt bud som örnen stiger så högt och bygger sitt näste i höjden?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
På klippan bor han, där har han sitt tillhåll, på klippans spets och på branta berget.
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
Därifrån spanar han efter sitt byte, långt bort i fjärran skådar hans ögon.
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
Hans ungar frossa på blod, och där slagna ligga, där finner man honom.
