Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
Kan du sätta tiden, när stengetterna skola kidla på bergen? Eller hafver du märkt, när hindarna gå hafvande?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Hafver du räknat deras månader, när de fulle varda; eller vetst du tiden, när de skola föda?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
De böja sig, när de föda, och rifva sig, och låta ut sina ungar.
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Deras ungar varda fete, och växa ute; de gå ut, och komma intet till dem igen.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Ho hafver låtit vildåsnan så fri gå? Ho hafver vildåsnans band upplöst;
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
Hvilkom jag markena till hus gifvit hafver, och öknena till boning?
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
Han gör lek af stadsbullret; plågarenas trug hörer han intet.
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
Han ser efter bergen, der hans bet är, och söker hvar grönt är.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Menar du, att enhörningen skall tjena dig, och skall blifva vid dina krubbo?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Kan du binda honom oket uppå i dina fårar, så att han efter dig plog drager i dalomen?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Kan du förlåta dig på honom, deraf att han mycket förmår, och låta honom för dig arbeta?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Kan du betro honom, att han drager dig dina säd hem igen, och församlar henne i dina lado?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
Påfoglens vingar äro skönare än storkens, eller strutsfoglens vingar;
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
Som sin ägg lägger i jordena, och låter heta jordena utkläcka dem.
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
Han förgäter, att de måga varda trampade, och något vilddjur sönderslår dem.
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
Han är så hård emot sina ungar, likasom de icke voro hans; han aktar icke, att han arbetar fåfängt;
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
Ty Gud hafver förtagit honom visdom, och hafver intet förstånd gifvit honom.
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
På den tiden han reser sig, upphöjer han sig, och bespottar både häst och man.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Kan du gifva hästenom kraft; eller kan du pryda hans hals med hans gnäggande?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Kan du förfara honom såsom gräshoppor? Hvad förfärligit är, det är hans nos pris.
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
Han rifver jordena, och är frimodig i sin starkhet; och drager ut emot den väpnada.
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
Han bespottar räddhågan, och förfäras intet; och flyr icke för svärd;
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
Det ännu kogret emot honom skallrade, och glimmade både glafven och sköld.
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
Han skälfver och rasar, och trampar jordena; och tror intet, att trummeten lyder.
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
När trummeten fast klingar, säger han huj; och känner lukten af stridene lång väg, Förstarnas rop och fröjd.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
Flyger höken genom ditt förstånd, och utbreder sina vingar söderut?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
Flyger örnen så högt af din befallning, att han gör sitt näste i höjdene?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
I bergklippon bor han, och blifver i bergskrefvom, och i fast rum.
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
Dädan af skådar han efter mat, och hans ögon se långt bort.
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
Hans ungar supa blod, och hvar en åtel är, der är han.
