Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
¿Sabes tú el tiempo en qué paren las cabras monteses? ¿o miraste tú las ciervas, cuando están pariendo?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
¿Contaste tú los meses de su preñez? ¿y sabes el tiempo cuando han de parir?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
Como se encorvan, quebrantan sus hijos, pasan sus dolores:
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Como después sanan los hijos, crecen con el grano: salen, y nunca más vuelven a ellas.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
¿Quién echó libre al asno montés? ¿y quién soltó sus ataduras?
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
Al cual yo puse casa en la soledad, y sus moradas en la tierra salada.
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
Ríese de la multitud de la ciudad: no oye las voces del pechero.
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
Lo oculto de los montes es su pasto, y anda buscando todo lo que está verde.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
¿Querrá el unicornio servirte a ti, ni quedar a tu pesebre?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
¿Atarás tú al unicornio con su coyunda para el surco? ¿labrará los valles en pos de ti?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
¿Confiarás tú en él, por ser grande su fortaleza, y fiarás de él tu labor?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
¿Fiarás de él que te tornará tu simiente, y que allegará en tu era?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
¿Hiciste tú las alas alegres del avestruz: los cañones y la pluma de la cigüeña?
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
La cual desampara en la tierra sus huevos, y sobre el polvo los calienta,
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
Y olvídase de que los pisará algún pie, y que los quebrará alguna bestia del campo.
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
Endurécese para con sus hijos, como si no fuesen suyos, no temiendo de que su trabajo haya sido en vano:
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
Porque Dios la hizo olvidar de sabiduría, y no le dio inteligencia.
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
A su tiempo se levanta en alto, y se burla del caballo, y del que sube en él.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
¿Diste tú al caballo la fortaleza? ¿vestiste tú su cerviz de relincho?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
¿Espantarle has tú como a alguna langosta, en cuya nariz hay fuerza para espantar?
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
Escarba la tierra, alégrase en su fuerza, sale al encuentro de las armas:
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
Hace burla del espanto, y no teme; ni vuelve el rostro delante de la espada.
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
Contra él suena la aljaba, el hierro de la lanza, y de la pica;
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
Y él con ímpetu y furor escarba la tierra, y no estima el sonido de la bocina.
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
Entre las bocinas dice: ¡Ea! y desde lejos huele la batalla, el estruendo de los príncipes, y el clamor.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
¿Vuela el gavilán por tu industria, y extiende sus alas hacia el mediodía?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
¿Enaltécese el águila por tu mandamiento, y pone en alto su nido:
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
Habita, y está en la piedra en la cumbre del peñasco, y de la roca?
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
Desde allí asecha la comida: sus ojos consideran muy lejos.
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
Y sus pollos tragan sangre; y adonde hubiere muertos, allí está.
