Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
“¿Sabéis en qué momento paren las cabras montesas? ¿Observas cuando la cierva tiene cervatillo?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
¿Puedes contar los meses que cumplen? ¿O sabes la hora en que dan a luz?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
Se inclinan. Llevan a sus crías. Terminan sus dolores de parto.
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Sus crías se hacen fuertes. Crecen en el campo abierto. Salen y no vuelven.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
“¿Quién ha liberado al burro salvaje? O que ha soltado las amarras del asno veloz,
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
cuyo hogar he convertido en el desierto, y la tierra salada su morada?
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
Desprecia el tumulto de la ciudad, tampoco oye los gritos del conductor.
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
La cordillera es su pasto. Busca cada cosa verde.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
“¿Se contentará el buey salvaje con servirte? ¿O se quedará junto a tu comedero?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
¿Puedes sujetar al buey salvaje en el surco con su arnés? ¿O va a labrar los valles después de ti?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
¿Confiarás en él, porque su fuerza es grande? ¿O le dejarás tu trabajo?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
¿Confiarás en él para que traiga a casa tu semilla? y recoger el grano de tu era?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
“Las alas del avestruz se agitan con orgullo, ¿pero son las plumas y el plumaje del amor?
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
Porque deja sus huevos en la tierra, los calienta en el polvo,
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
y olvida que el pie puede aplastarlos, o que el animal salvaje los pisotee.
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
Trata con dureza a sus crías, como si no fueran suyas. Aunque su trabajo es en vano, no tiene miedo,
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
porque Dios la ha privado de sabiduría, tampoco le ha impartido entendimiento.
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
Cuando se eleva a lo alto, desprecia al caballo y a su jinete.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
“¿Le has dado fuerza al caballo? ¿Has vestido su cuello con una melena temblorosa?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
¿Le has hecho saltar como una langosta? La gloria de su resoplido es impresionante.
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
Pisa el valle y se regocija en su fuerza. Sale al encuentro de los hombres armados.
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
Se burla del miedo y no se amilana, ni se aparta de la espada.
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
El carcaj se sacude contra él, la lanza y la jabalina.
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
Come la tierra con fiereza y rabia, ni se queda quieto al sonido de la trompeta.
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
Cada vez que suena la trompeta, resopla: “¡Ah! Huele la batalla a lo lejos, el estruendo de los capitanes, y los gritos.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
“¿Es por tu sabiduría que el halcón vuela, y extiende sus alas hacia el sur?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
¿Es por tu orden que el águila se levanta, y hace su nido en las alturas?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
En el acantilado habita y hace su hogar, en la punta del acantilado y la fortaleza.
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
Desde allí espía la presa. Sus ojos lo ven de lejos.
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
Sus crías también chupan sangre. Donde están los muertos, allí está él”.
