Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
Poznaš čas, ko divje skalne koze kotijo? Mar lahko zaznamuješ kdaj košute povržejo?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Mar lahko šteješ mesece, ki so jih dopolnile? Ali poznaš čas, ko kotijo?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
Sklonijo se in skotijo svoje mlade, odvržejo svoje bridkosti.
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Njihovi mladiči so v dobri naklonjenosti, rastejo z žitom, gredo naprej in se ne vrnejo k njim.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Kdo je divjega osla izpustil na prostost? Ali kdo je odvezal vezi divjega osla?
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
Čigar hišo sem naredil divjino in jalovo deželo njegova prebivališča?
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
Zasmehuje mestno množico niti se ne ozira na vpitje voznika.
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
Razpon gora je njegov pašnik in preiskuje za vsako zeleno stvarjo.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Mar ti bo samorog voljan služiti, ali ostane pri tvojih jaslih?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Ali lahko s svojim jermenom zvežeš samoroga v brazdo? Ali bo za teboj branal doline?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Mu boš zaupal, ker je njegova moč velika? Ali boš svoje trdo delo prepustil njemu?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Mu boš verjel, da bo tvoje seme pripeljal domov in ga zbral v tvoj skedenj?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
Daješ pavom čedne peruti? Ali peruti in peresa noju?
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
Ki zapušča svoja jajca na zemlji in jih ogreva v prahu
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
in pozablja, da jih stopalo lahko zdrobi ali da jih divja žival lahko stre.
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
Trda je do svojih malih, kakor da ne bi bili njeni. Brez strahu je, da je njeno trdo delo zaman,
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
ker ji je Bog odrekel modrost niti ji ni podelil razumnosti.
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
Ko se dvigne visoko, zasmehuje konja in njegovega jezdeca.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Si ti dal konju moč? Si ti njegov vrat oblekel z grivo?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Ga lahko narediš prestrašenega kakor kobilico? Slava njegovih nosnic je strašna.
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
Grebe v dolini in se veseli v svoji moči. Gre naprej, da sreča oborožene ljudi.
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
Zasmehuje strah in ni zgrožen niti se pred mečem ne obrača nazaj.
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
Tul za puščice rožlja ob njem, lesketajoča sulica in ščit.
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
Tla požira z okrutnostjo in besom. Niti ne verjame, da je to zvok šofarja.
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
Med šofarji hrže: ›Hi, hi‹ in od daleč voha bitko, grmenje poveljnikov in bojni krik.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
Mar sokol leti po svoji modrosti in svoje peruti razpenja proti jugu?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
Mar se orlica vzpenja ob tvoji zapovedi in svoje gnezdo dela na višini?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
Prebiva in ostaja na skali, na skalni pečini in trdnem kraju.
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
Od tam si išče plen in njene oči zrejo daleč proč.
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
Tudi njeni mladiči srkajo kri. In kjer so umorjeni, tam je ona.«
