Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
Аще уразумел еси время рождения коз живущих на горах каменных? Усмотрил же ли еси болезнь при рождении еленей?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Изчислил же ли еси месяцы их исполнены рождения их, болезни же их разрешил ли еси?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
Вскормил же ли еси детищы их вне страха, болезни же их отслеши ли?
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Извергнут чада своя, умножатся в порождении, изыдут и не возвратятся к ним.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Кто же есть пустивый осла дивияго свободна, узы же его кто разрешил?
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
Положих же жилище его пустыню и селения его сланость:
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
смеяйся многу народу града, стужания же данническаго не слышай,
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
усмотрит на горах пажить себе и вслед всякаго злака ищет.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Похощет же ли ти единорог работати, или поспати при яслех твоих?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Привяжеши ли ремением иго его, и провлечет ти бразды на поли?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Надеешилися нань, яко многа крепость его? Попустиши же ли ему дела твоя?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Повериши же ли, яко воздаст ти семя? Внесет же ли ти в гумно?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
Крило веселящихся нееласса, аще зачнет асида и несса?
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
Яко оставит на земли яица своя, и на персти согреет,
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
и забы, яко нога разбиет, и зверие селнии поперут:
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
ожесточися на чада своя, аки бы не ея, вотще трудися без страха,
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
яко сокры Бог ей премудрость и не удели ей в разуме:
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
во время же на высоту вознесет, посмеется коню и седящему на нем.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Или ты обложил еси коня силою, и облекл же ли еси выю его в страх?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Обложил же ли еси его всеюружием, славу же персей его дерзостию?
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
Копытом копая на поли играет и исходит на поле с крепостию:
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
сретая стрелы посмеявается и не отвратится от железа:
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
над ним играет лук и мечь,
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
и гневом потребит землю и не имать веры яти, дондеже вострубит труба:
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
трубе же вострубившей глаголет, благоже: издалеча же обоняет рать, со скаканием и ржанием.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
И твоею ли хитростию стоит ястреб, распростер криле недвижимь, зря на юг?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
Твоим же ли повелением возносится орел, неясыть же на гнезде своем седя вселяется,
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
на версе камене и в сокровене?
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
Тамо же сый ищет брашна, издалеча очи его наблюдают,
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
птичищи же его валяются в крови: идеже аще будут мертвечины, абие обретаются.
