Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
Знаешь ли ты время, когда рождаются дикие козы на скалах, и замечал ли роды ланей?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
можешь ли расчислить месяцы беременности их? и знаешь ли время родов их?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
Они изгибаются, рождая детей своих, выбрасывая свои ноши;
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
дети их приходят в силу, растут на поле, уходят и не возвращаются к ним.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Кто пустил дикого осла на свободу, и кто разрешил узы онагру,
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
которому степь Я назначил домом и солончаки - жилищем?
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
Он посмевается городскому многолюдству и не слышит криков погонщика,
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
по горам ищет себе пищи и гоняется за всякою зеленью.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Захочет ли единорог служить тебе и переночует ли у яслей твоих?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Можешь ли веревкою привязать единорога к борозде, и станет ли он боронить за тобою поле?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Понадеешься ли на него, потому что у него сила велика, и предоставишь ли ему работу твою?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Поверишь ли ему, что он семена твои возвратит и сложит на гумно твое?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
Ты ли дал красивые крылья павлину и перья и пух страусу?
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
Он оставляет яйца свои на земле, и на песке согревает их,
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
и забывает, что нога может раздавить их и полевой зверь может растоптать их;
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
он жесток к детям своим, как бы не своим, и не опасается, что труд его будет напрасен;
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
потому что Бог не дал ему мудрости и не уделил ему смысла;
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
а когда поднимется на высоту, посмеивается коню и всаднику его.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Ты ли дал коню силу и облек шею его гривою?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Можешь ли ты испугать его, как саранчу? Храпение ноздрей его - ужас;
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
роет ногою землю и восхищается силою; идет навстречу оружию;
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
он смеется над опасностью и не робеет и не отворачивается от меча;
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
колчан звучит над ним, сверкает копье и дротик;
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
в порыве и ярости он глотает землю и не может стоять при звуке трубы;
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
при трубном звуке он издает голос: гу! гу! и издалека чует битву, громкие голоса вождей и крик.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
Твоею ли мудростью летает ястреб и направляет крылья свои на полдень?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
По твоему ли слову возносится орел и устрояет на высоте гнездо свое?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
Он живет на скале и ночует на зубце утесов и на местах неприступных;
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
оттуда высматривает себе пищу: глаза его смотрят далеко;
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
птенцы его пьют кровь, и где труп, там и он.
