Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
Sabes tu o tempo em que as cabras montezes parem? ou consideraste as dôres das cervas?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Contarás os mezes que cumprem? ou sabes o tempo do seu parto?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
Quando se encurvam, produzem seus filhos, e lançam de si as suas dôres.
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Seus filhos enrijam, crescem com o trigo: saem, e nunca mais tornam a ellas.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Quem despediu livre o jumento montez? e quem soltou as prisões ao jumento bravo?
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
Ao qual dei o ermo por casa, e a terra salgada por suas moradas.
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
Ri-se do arroido da cidade: não ouve os muitos gritos do exactor.
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
O que descobre nos montes é o seu pasto, e anda buscando tudo que está verde.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Ou, querer-te-ha servir o unicornio? ou ficará na tua cavallariça?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Ou amarrarás o unicornio com a sua corda no rego? ou estorroará apoz ti os valles?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Ou confiarás n'elle, por ser grande a sua força? ou deixarás a seu cargo o teu trabalho?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Ou fiarás d'elle que te torne o que semeaste e o recolherá na tua eira?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
Vem de ti as alegres azas dos pavões, que teem pennas de cegonha e d'aguia?
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
A qual deixa os seus ovos na terra, e os aquenta no pó.
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
E se esquece de que algum pé os pise, ou os animaes do campo os calquem.
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
Endurece-se para com seus filhos, como se não fossem seus: debalde é seu trabalho, porquanto está sem temor.
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
Porque Deus a privou de sabedoria, e não lhe repartiu entendimento.
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
A seu tempo se levanta ao alto: ri-se do cavallo, e do que vae montado n'elle.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Ou darás tu força ao cavallo? ou vestirás o seu pescoço com trovão?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Ou espantal-o-has, como ao gafanhoto? terrivel é o fogoso respirar das suas ventas.
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
Escarva a terra, e folga na sua força, e sae ao encontro dos armados.
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
Ri-se do temor, e não se espanta, e não torna atraz por causa da espada.
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
Contra elle rangem a aljava, o ferro flammante da lança e do dardo.
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
Sacudindo-se, e removendo-se, escarva a terra, e não faz caso do som da buzina.
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
Na furia do som das buzinas diz: Eia! e de longe cheira a guerra, e o trovão dos principes, e o alarido.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
Ou vôa o gavião pela tua intelligencia, e estende as suas azas para o sul?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
Ou se remonta a aguia ao teu mandado, e põe no alto o seu ninho?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
Nas penhas mora e habita: no cume das penhas, e nos logares seguros.
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
Desde ali descobre a preza: seus olhos a avistam desde longe.
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
E seus filhos chupam o sangue, e onde ha mortos ahi está.
