Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
Czy znasz porę, kiedy rodzą górskie kozice? Czy wiesz, kiedy rodzą łanie?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Czy możesz zliczyć miesiące, w których noszą [młode]? Czy znasz czas ich porodu?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
Przykucają, rodzą swoje młode, pozbywają się ich z bólem;
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Ich młode wzmacniają się, rosną wśród zboża, odchodzą i już do nich nie wracają.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Kto wypuścił dzikiego osła na wolność i kto rozwiązał jego pęta?
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
[Za] dom dałem mu pustynię, a [za] jego mieszkanie słone miejsca.
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
On naśmiewa się ze zgiełku miejskiego i nie słucha głosu poganiacza.
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
Wypatruje w górach paszy i szuka wszelkiej zielonej trawy.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Czy jednorożec zechce ci służyć albo nocować przy twoim żłobie?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Czy możesz powrozem zaprzęgać jednorożca do bruzdy? Czy będzie bronował doliny za tobą?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Czy zaufasz mu, ponieważ jego siła jest wielka? Czy powierzysz mu swoją pracę?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Czy zawierzysz mu, że zwiezie twoje ziarno i zgromadzi je w twoim spichlerzu?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
Czy [dałeś] pawiowi piękne skrzydła, a skrzydła i pióra strusiowi?
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
Składa swoje jaja na ziemię i ogrzewa je w prochu;
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
I zapomina, że noga może je rozgnieść lub dzikie zwierzę może zdeptać.
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
Jest twardy [dla] swoich młodych, [jakby] nie [były] jego. Nie boi się, że jego trud jest próżny;
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
Bo Bóg pozbawił go mądrości i nie udzielił mu rozumu.
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
Kiedy jednak podnosi się wysoko, naśmiewa się z konia i z jego jeźdźca.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Czy możesz dać koniowi moc? Czy rżeniem ozdobiłeś jego szyję?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Czy przestraszysz go jak szarańczę? Parskanie jego nozdrzy [jest] straszne.
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
Grzebie [kopytem] w ziemi i cieszy się [swą] siłą, biegnie przeciwko uzbrojonym.
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
Drwi sobie z lęku i nie boi się, i nie ustępuje przed ostrzem miecza.
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
Kołczan na nim chrzęści, błyszczy oszczep i dzida.
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
Z grzmotem i z gniewem pochłania ziemię i nie staje spokojnie na głos trąby.
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
Na głos trąby mówi: Ha, ha; z daleka czuje bitwę, grom dowódców i okrzyk.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
Czy dzięki twojemu rozumowi lata jastrząb [i] rozciąga swe skrzydła ku południu?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
Czy na twój rozkaz orzeł wzbija się i zakłada swoje gniazdo wysoko?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
Mieszka na skale, przebywa na iglicach jak na zamku.
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
Stamtąd wypatruje [sobie] pokarmu, jego oczy widzą daleko.
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
Jego młode też piją krew, a gdzie są zabici, tam jest on.
