Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
Sai tu quando figliano le camozze e assisti al parto delle cerve?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Conti tu i mesi della loro gravidanza e sai tu quando devono figliare?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
Si curvano e depongono i figli, metton fine alle loro doglie.
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Robusti sono i loro figli, crescono in campagna, partono e non tornano più da esse.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Chi lascia libero l'asino selvatico e chi scioglie i legami dell'ònagro,
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
al quale ho dato la steppa per casa e per dimora la terra salmastra?
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
Del fracasso della città se ne ride e gli urli dei guardiani non ode.
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
Gira per le montagne, sua pastura, e va in cerca di quanto è verde.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Il bufalo si lascerà piegare a servirti o a passar la notte presso la tua greppia?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Potrai legarlo con la corda per fare il solco o fargli erpicare le valli dietro a te?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Ti fiderai di lui, perché la sua forza è grande e a lui affiderai le tue fatiche?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Conterai su di lui, che torni e raduni la tua messe sulla tua aia?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
L'ala dello struzzo batte festante, ma è forse penna e piuma di cicogna?
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
Abbandona infatti alla terra le uova e sulla polvere le lascia riscaldare.
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
Dimentica che un piede può schiacciarle, una bestia selvatica calpestarle.
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
Tratta duramente i figli, come se non fossero suoi, della sua inutile fatica non si affanna,
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
perché Dio gli ha negato la saggezza e non gli ha dato in sorte discernimento.
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
Ma quando giunge il saettatore, fugge agitando le ali: si beffa del cavallo e del suo cavaliere.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Puoi tu dare la forza al cavallo e vestire di fremiti il suo collo?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Lo fai tu sbuffare come un fumaiolo? Il suo alto nitrito incute spavento.
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
Scalpita nella valle giulivo e con impeto va incontro alle armi.
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
Sprezza la paura, non teme, né retrocede davanti alla spada.
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
Su di lui risuona la faretra, il luccicar della lancia e del dardo.
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
Strepitando, fremendo, divora lo spazio e al suono della tromba più non si tiene.
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
Al primo squillo grida: «Aah!...» e da lontano fiuta la battaglia, gli urli dei capi, il fragor della mischia.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
Forse per il tuo senno si alza in volo lo sparviero e spiega le ali verso il sud?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
O al tuo comando l'aquila s'innalza e pone il suo nido sulle alture?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
Abita le rocce e passa la notte sui denti di rupe o sui picchi.
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
Di lassù spia la preda, lontano scrutano i suoi occhi.
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
I suoi aquilotti succhiano il sangue e dove sono cadaveri, là essa si trova.
