Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
Tudod-é a kőszáli zergék ellésének idejét; megvigyáztad-é a szarvasok fajzását?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Megszámláltad-é a hónapokat, a meddig vemhesek; tudod-é az ellésök idejét?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
Csak összegörnyednek, elszülik magzataikat, vajudásaiktól megszabadulnak.
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Fiaik meggyarapodnak, a legelőn nagyranőnek, elszélednek és nem térnek vissza hozzájok.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Ki bocsátotta szabadon a vadszamarat, ki oldozta el e szamárnak kötelét,
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
A melynek házául a pusztát rendelém, és lakóhelyéül a sósföldet?
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
Kineveti a városbeli sokadalmat, nem hallja a hajtsár kiáltozását.
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
A hegyeken szedeget, az ő legelőjén mindenféle zöld gazt felkeres.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Akar-é szolgálni néked a bölény? Avagy meghál-é a te jászolodnál?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Oda kötheted a bölényt a barázdához kötelénél fogva? Vajjon boronálja-é a völgyeket utánad?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Bízhatol-é benne, mivelhogy nagy az ereje, és munkádat hagyhatod-é reá?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Hiszed-é róla, hogy vetésedet behordja, és szérűdre betakarítja?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
Vígan leng a struczmadár szárnya: vajjon az eszterág szárnya és tollazata-é az?
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
Hiszen a földön hagyja tojásait, és a porral költeti ki!
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
És elfeledi, hogy a láb eltiporhatja, és a mezei vad eltaposhatja azokat.
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
Fiaival oly keményen bánik, mintha nem is övéi volnának; ha fáradsága kárba vész, nem bánja;
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
Mert Isten a bölcseséget elfeledtette vele, értelmet pedig nem adott néki.
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
De hogyha néki ereszkedik, kineveti a lovat és lovagját.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Te adsz-é erőt a lónak, avagy a nyakát sörénynyel te ruházod-é fel?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Felugraszthatod-é, mint a sáskát? Tüsszögése dicső, félelmetes!
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
Lábai vermet ásnak, örvend erejének, a fegyver elé rohan.
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
Neveti a félelmet; nem remeg, nem fordul meg a fegyver elől;
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
Csörög rajta a tegez, ragyog a kopja és a dárda:
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
Tombolva, nyihogva kapálja a földet, és nem áll veszteg, ha trombita zeng.
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
A trombitaszóra nyerítéssel felel; messziről megneszeli az ütközetet, a vezérek lármáját és a csatazajt.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
A te értelmed miatt van-é, hogy az ölyv repül, és kiterjeszti szárnyait dél felé?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
A te rendelésedre száll-é fent a sas, és rakja-é fészkét a magasban?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
A kősziklán lakik és tanyázik, a sziklák párkányain és bércztetőkön.
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
Onnét kémlel enni való után, messzire ellátnak szemei.
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
Fiai vért szívnak, és a hol dög van, mindjárt ott terem.
