Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
Kennst du die Zeit, wo die Felsgemsen werfen, und überwachst du das Kreißen der Hirschkühe?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Zählst du die Monde, während derer sie trächtig sind, und weißt du die Zeit, wann sie gebären?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
Sie kauern nieder, lassen ihre Jungen zur Welt kommen, entledigen sich leicht ihrer Geburtsschmerzen.
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Ihre Jungen erstarken, werden im Freien groß; sie laufen davon und kehren nicht wieder zu ihnen zurück.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Wer hat den Wildesel frei laufen lassen und wer die Bande dieses Wildfangs gelöst,
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
dem ich die Steppe zur Heimat angewiesen habe und zur Wohnung die Salzgegend?
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
Er lacht des Gewühls der Stadt, den lauten Zuruf des Treibers hört er nicht.
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
Was er auf den Bergen erspäht, ist seine Weide, und jedem grünen Halme spürt er nach.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Wird der Büffel Lust haben, dir zu dienen oder nachts an deiner Krippe zu lagern?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Kannst du den Büffel mit seinem Leitseil an die Furche binden, oder wird er über Talgründe die Egge hinter dir herziehen?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Darfst du ihm trauen, weil er große Kraft besitzt, und ihm deinen Ernteertrag überlassen?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Darfst du ihm zutrauen, daß er deine Saat einbringen und sie auf deiner Tenne zusammenfahren werde?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
Die Straußenhenne schwingt fröhlich ihre Flügel: sind es aber des (liebevollen) Storches Schwingen und Gefieder?
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
Nein, sie vertraut ihre Eier der Erde an und läßt sie auf dem Sande warm werden;
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
denn sie denkt nicht daran, daß ein Fuß sie dort zerdrücken und ein wildes Tier sie zertreten kann.
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
Hart behandelt sie ihre Jungen, als gehörten sie ihr nicht; ob ihre Mühe vergeblich ist, das kümmert sie nicht;
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
denn Gott hat ihr große Klugheit versagt und ihr keinen Verstand zugeteilt.
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
Doch sobald sie hoch auffährt zum Laufen, verlacht sie das Roß und seinen Reiter.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Gibst du dem Roß die gewaltige Stärke? Bekleidest du seinen Hals mit der wallenden Mähne?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Machst du es springen wie die Heuschrecke? Sein stolzes Schnauben – wie erschreckend!
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
Es scharrt den Boden im Blachfeld und freut sich seiner Kraft, zieht der gewappneten Schar entgegen.
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
Es lacht über Furcht und erschrickt nicht, macht nicht kehrt vor dem Schwert;
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
auf ihm klirrt ja der Köcher, blitzen der Speer und der Kurzspieß.
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
Mit Ungestüm und laut stampfend sprengt es im Fluge dahin und läßt sich nicht halten, wenn die Posaune erschallt;
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
bei jedem Trompetenstoß ruft es ›Hui!‹ und wittert den Kampf von fern, den Donnerruf der Heerführer und das Schlachtgetöse.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
Hebt der Habicht dank deiner Einsicht die Schwingen, breitet seine Flügel aus nach dem Süden zu?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
Oder schwebt der Adler auf dein Geheiß empor und baut sein Nest in der Höhe?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
Auf Felsen wohnt er und horstet auf Felszacken und Bergspitzen;
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
von dort späht er nach Beute aus: in weite Ferne blicken seine Augen;
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
und seine Jungen schon verschlingen gierig das Blut, und wo Erschlagene liegen, da ist auch er.«
