Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
Weißt du die Zeit, da die Felsgemsen werfen? Beobachtest du der Hirschkühe Kreißen?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Zählst du die Monde, die sie trächtig gehen, und weißt du die Zeit, wann sie gebären?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
Sie kauern nieder, lassen ihre Jungen durchbrechen, werden rasch ihrer Wehen ledig.
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Ihre Jungen erstarken, wachsen auf im Freien, laufen fort und kehren nicht wieder zurück.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Wer hat den Wildesel frei gelassen und wer des Wildfangs Bande gelöst,
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
dem ich die Wüste zur Behausung gab und die Salzsteppe zur Wohnung?
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
Er lacht des Getöses der Stadt; das Lärmen des Treibers hört er nicht.
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
Was er auf den Bergen erspäht, ist seine Weide, und allem Grünen spürt er nach.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Wird dir der Wildochs willig dienen oder wird er an deiner Krippe übernachten?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Vermagst du den Wildochsen mit dem Leitseil an die Furche zu fesseln oder wird er dir folgend die Thalgründe ackern?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Verlässest du dich auf ihn, weil seine Kraft so groß, und überlässest du ihm deinen Ernteertrag?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Traust du ihm zu, daß er deine Saat einbringe und auf deine Tenne sammle?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
Der Straußenhenne Fittich schlägt lustig; ist's fromme Schwinge und Feder?
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
Nein! sie überläßt der Erde ihre Eier und brütet sie am Boden aus
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
und vergißt, daß ein Fuß sie zerdrücken und das Wild der Steppe sie zertreten kann.
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
Sie ist hart gegen ihre Jungen, als gehörten sie ihr nicht; ob umsonst ihre Mühe, das ängstigt sie nicht.
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
Denn Gott hat ihr Klugheit versagt und keinen Anteil an Verstand gegeben.
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
Zur Zeit, da sie sich emporpeitscht, verlacht sie das Roß und seinen Reiter.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Giebst du dem Rosse Heldenkraft? Bekleidest du seinen Hals mit flatternder Mähne?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Machst du es springen wie die Heuschrecke? Sein prächtiges Schnauben, wie furchtbar!
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
Es scharrt im Thalgrund und freut sich der Kraft, zieht aus entgegen dem Harnisch.
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
Es lacht der Furcht und erschrickt nicht und macht nicht kehrt vor dem Schwert.
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
Auf ihm klirrt der Köcher, der blitzende Speer und die Lanze,
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
Mit Toben und Ungestüm schlürft es den Boden und hält nicht Stand, wenn die Trompete tönt.
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
So oft die Trompete tönt, ruft es: Hui! und wittert den Streit von ferne, der Anführer donnernden Ruf und das Schlachtgeschrei.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
Hebt der Habicht kraft deiner Einsicht die Schwingen, breitet seine Fittiche aus nach Süden hin?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
Oder fliegt auf dein Geheiß der Adler so hoch und baut sein Nest in der Höhe?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
Auf dem Felsen wohnt und horstet er, auf des Felsen Zacke und Hochwacht.
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
Von dort erspäht er den Fraß; in weite Ferne blicken seine Augen.
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
Und seine Jungen schlürfen Blut, und wo Erschlagene sind, da ist er.
