Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
"Vielleicht kennst du der Gemsen Werfen? Acht gibst du auf der Hirschkuh Kreißen?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Die Monde zählst du, die sie trächtig gehen? Die Zeit weißt du, da sie gebären?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
Sie krümmen sich und trennen selber ihre Schnüre und machen ihren Nachwuchs frei.
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Und ihre Jungen werden stark; im Freien wachsen sie; sie laufen fort und kehren nimmermehr zurück.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Wer hat den wilden Esel freigelassen? Wer ließ den Wildfang in die Freiheit,
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
dem ich die Wüste zur Behausung gab, die Salzsteppe zur Wohnung?
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
Er spottet des Getöses in der Stadt; der Treiber Lärmen hört er nicht.
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
Was auf den Bergen er erspäht, ist seine Weide, und allem Grünen spürt er nach.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Wird dir der Wildochs willig dienen? Und nächtigt er an deiner Krippe?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Kannst du den Wildochsen an einen Zugstrick binden? Wird er, dir folgend, in den Tälern Gründe eggen?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Verläßt du dich auf ihn, weil seine Kraft so groß, und überlässest du ihm deine Ernte?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Wirst du ihm zutrauen, daß er auch dresche und deine Saaternte heimbringen helfe?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
Des Straußes Flügel schlägt gar übermütig. Wennschon ein Storch nach Schwingen und nach Federn,
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
so überläßt er doch der Erde seine Eier und läßt sie auf dem Boden wärmen.
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
Und er vergißt, daß sie ein Fuß zertreten, das Wild der Steppe sie zerdrücken könnte.
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
Und er behandelt seine Jungen hart, als ob sie nicht die seinen wären, ganz sorglos, ob umsonst nicht seine Mühe.
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
Denn Gott hat Klugheit ihm versagt und keinen Anteil an Verstand gegeben,
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
sonst würde er an hochgelegenen Orten brüten und so des Rosses und des Reiters spotten. -
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Verleihst du wohl dem Rosse Heldenkraft, bekleidest seinen Hals mit einer Mähne,
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
bewirkst du, daß es wie ein Rauchfang dampfe? Erschreckend ist sein mächtig Wiehern.
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
Voll Freude springt es in das Tal; voll Kraft stürzt es den Harnischen entgegen.
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
Des Schreckens lacht's, hat keine Angst und macht nicht kehrt vorm Schwerte.
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
Der Köcher klirrt auf ihm, der Speer, der blitzende, die Lanze.
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
Mit Toben und mit Ungestüm scharrt's auf dem Boden, hält nimmer fest, tönt die Trompete.
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
Bei dem Trompetenklang ruft's: 'Hui!' Von ferne wittert es den Streit, der Fahrer Donnerruf, das Schlachtgeschrei.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
Nach deinem Gutdünken zieht wohl der Habicht fort und breitet nach dem Süden seine Flügel aus?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
Auf dein Geheiß fliegt wohl so hoch der Adler und nistet in der Höhe?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
Er wohnt und horstet auf dem Felsen, auf Felsenzacken, auf der hohen Wacht.
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
Von dort erspäht er sich den Fraß; in weite Fernen blicken seine Augen.
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
Und seine Brut stürzt sich auf Blut; wo Leichen sind, da ist auch er."
