Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
Sais-tu le temps auquel les chamois des rochers font leurs petits? As-tu observé quand les biches faonnent?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Compteras-tu les mois qu'elles achèvent leur portée, et sauras-tu le temps auquel elles feront leurs petits,
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
Et qu'elles se courberont pour mettre bas leurs petits, [et] qu'elles se délivreront de leurs douleurs?
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Leurs fans se portent bien, ils croissent dans les blés; ils s'écartent, et ne retournent plus vers elles.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Qui est-ce qui a laissé aller libre l'âne sauvage, et qui a délié les liens de l'âne farouche,
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
Auquel j'ai donné la campagne pour maison, la terre inhabitée pour ses retraites?
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
Il se rit du bruit de la ville; il n'entend point les clameurs de l'exacteur;
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
Les montagnes qu'il va épiant çà et là, sont ses pâturages, et il cherche toute sorte de verdure.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
La licorne voudra-t-elle te servir, ou demeurera-t-elle à ta crèche?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Lieras-tu la licorne avec son licou pour labourer? ou rompra-t-elle les mottes des vallées après toi?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
T'assureras-tu d'elle, sous ombre que sa force est grande, et lui abandonneras-tu ton travail?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Te fieras-tu qu'elle te porte ta moisson, et qu'elle l'amasse dans ton aire?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
As-tu donné aux paons ce plumage qui est si brillant, ou à l'autruche les ailes et les plumes?
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
Néanmoins elle abandonne ses œufs à terre, et les fait échauffer sur la poussière,
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
Et elle oublie que le pied les écrasera, ou que les bêtes des champs les fouleront.
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
Elle se montre cruelle envers ses petits, comme s'ils n'étaient pas à elle; et son travail est souvent inutile et elle ne s'en soucie point.
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
Car Dieu l'a privée de sagesse, et ne lui a point donné d'intelligence;
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
A la première occasion elle se dresse en haut, et se moque du cheval et de celui qui le monte.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
As-tu donné la force au cheval? [et] as-tu revêtu son cou d'un [hennissement] éclatant comme le tonnerre?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Feras-tu bondir le cheval comme la sauterelle? le son magnifique de ses narines est effrayant.
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
Il creuse la terre [de son pied], il s'égaie en sa force, il va à la rencontre d'un homme armé;
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
Il se rit de la frayeur, il ne s'épouvante de rien, et il ne se détourne point de devant l'épée.
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
[Il n'a point peur des] flèches qui sifflent tout autour de lui, ni du fer luisant de la hallebarde et du javelot.
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
Il creuse la terre, plein d'émotion et d'ardeur au son de la trompette, et il ne peut se retenir.
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
Au son bruyant de la trompette, il dit: Ha! ha! Il flaire de loin la bataille, le tonnerre des Capitaines, et le cri de triomphe.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
Est-ce par ta sagesse que l'épervier se remplume, et qu'il étend ses ailes vers le Midi?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
Sera-ce à ton commandement que l'aigle prendra l'essor, et qu'elle élèvera sa nichée en haut?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
Elle habite sur les rochers, et elle s'y tient; [même] sur les sommets des rochers et dans des lieux forts.
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
De là elle découvre le gibier, ses yeux voient de loin.
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
Ses petits aussi sucent le sang, et où il y a des corps morts, elle y est aussitôt.
