Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
Hast thou known the time of The bearing of the wild goats of the rock? The bringing forth of hinds thou dost mark!
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Thou dost number the months they fulfil? And thou hast known the time of their bringing forth!
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
They bow down, Their young ones they bring forth safely, Their pangs they cast forth.
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Safe are their young ones, They grow up in the field, they have gone out, And have not returned to them.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Who hath sent forth the wild ass free? Yea, the bands of the wild ass who opened?
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
Whose house I have made the wilderness, And his dwellings the barren land,
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
He doth laugh at the multitude of a city, The cries of an exactor he heareth not.
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
The range of mountains [is] his pasture, And after every green thing he seeketh.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Is a Reem willing to serve thee? Doth he lodge by thy crib?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Dost thou bind a Reem in a furrow [with] his thick band? Doth he harrow valleys after thee?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Dost thou trust in him because great [is] his power? And dost thou leave unto him thy labour?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Dost thou trust in him That he doth bring back thy seed? And [to] thy threshing-floor doth gather [it]?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
The wing of the rattling ones exulteth, Whether the pinion of the ostrich or hawk.
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
For she leaveth on the earth her eggs, And on the dust she doth warm them,
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
And she forgetteth that a foot may press it, And a beast of the field tread it down.
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
Her young ones it hath hardened without her, In vain [is] her labour without fear.
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
For God hath caused her to forget wisdom, And He hath not given a portion To her in understanding:
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
At the time on high she lifteth herself up, She laugheth at the horse and at his rider.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Dost thou give to the horse might? Dost thou clothe his neck [with] a mane?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Dost thou cause him to rush as a locust? The majesty of his snorting [is] terrible.
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
They dig in a valley, and he rejoiceth in power, He goeth forth to meet the armour.
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
He laugheth at fear, and is not affrighted, And he turneth not back from the face of the sword.
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
Against him rattle doth quiver, The flame of a spear, and a halbert.
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
With trembling and rage he swalloweth the ground, And remaineth not stedfast Because of the sound of a trumpet.
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
Among the trumpets he saith, Aha, And from afar he doth smell battle, Roaring of princes and shouting.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
By thine understanding flieth a hawk? Spreadeth he his wings to the south?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
At thy command goeth an eagle up high? Or lifteth he up his nest?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
A rock he doth inhabit, Yea, he lodgeth on the tooth of a rock, and fortress.
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
From thence he hath sought food, To a far off place his eyes look attentively,
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
And his brood gulp up blood, And where the pierced [are] — there [is] he!
