Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
“Do you know the time when the mountain goats give birth? Do you watch when the doe bears fawns?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Can you count the months that they fulfill? Or do you know the time when they give birth?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
They bow themselves. They bear their young. They end their labor pains.
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Their young ones become strong. They grow up in the open field. They go out, and don’t return again.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
“Who has set the wild donkey free? Or who has loosened the bonds of the swift donkey,
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
whose home I have made the wilderness, and the salt land his dwelling place?
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
He scorns the tumult of the city, neither does he hear the shouting of the driver.
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
The range of the mountains is his pasture. He searches after every green thing.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
“Will the wild ox be content to serve you? Or will he stay by your feeding trough?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Can you hold the wild ox in the furrow with his harness? Or will he till the valleys after you?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Will you trust him, because his strength is great? Or will you leave to him your labor?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Will you confide in him, that he will bring home your seed, and gather the grain of your threshing floor?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
“The wings of the ostrich wave proudly, but are they the feathers and plumage of love?
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
For she leaves her eggs on the earth, warms them in the dust,
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
and forgets that the foot may crush them, or that the wild animal may trample them.
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
She deals harshly with her young ones, as if they were not hers. Though her labor is in vain, she is without fear,
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
because God has deprived her of wisdom, neither has he imparted to her understanding.
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
When she lifts up herself on high, she scorns the horse and his rider.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
“Have you given the horse might? Have you clothed his neck with a quivering mane?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Have you made him to leap as a locust? The glory of his snorting is awesome.
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
He paws in the valley, and rejoices in his strength. He goes out to meet the armed men.
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
He mocks at fear, and is not dismayed, neither does he turn back from the sword.
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
The quiver rattles against him, the flashing spear and the javelin.
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
He eats up the ground with fierceness and rage, neither does he stand still at the sound of the trumpet.
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
As often as the trumpet sounds he snorts, ‘Aha!’ He smells the battle afar off, the thunder of the captains, and the shouting.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
“Is it by your wisdom that the hawk soars, and stretches her wings toward the south?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
Is it at your command that the eagle mounts up, and makes his nest on high?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
On the cliff he dwells and makes his home, on the point of the cliff and the stronghold.
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
From there he spies out the prey. His eyes see it afar off.
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
His young ones also suck up blood. Where the slain are, there he is.”
