Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
Knowest thou the time when the wild goats of the rock bring forth? [or] canst thou mark when the hinds do calve?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Canst thou number the months that they fulfill? or knowest thou the time when they bring forth?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
They bow themselves, they bring forth their young, they cast out their sorrows.
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Their young ones are in good liking, they grow up in the open field; they go forth, and return not again,
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Who hath sent out the wild ass free? or who hath loosed the bands of the wild ass?
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
Whose house I have made the wilderness, and the salt land his dwelling place.
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
He scorneth the tumult of the city, neither heareth he the shoutings of the driver.
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
The range of the mountains is his pasture, and he searcheth after every green thing.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Will the wild-ox be content to serve thee? or will he abide by thy crib?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Canst thou bind the wild-ox with his band in the furrow? or will he harrow the valleys after thee?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Wilt thou trust him, because his strength is great? or wilt thou leave to him thy labour?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Wilt thou confide in him, that he will bring home thy seed, and gather [the corn of] thy threshingfloor?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
The wing of the ostrich rejoiceth, [but] are her pinions and feathers kindly?
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
For she leaveth her eggs on the earth, and warmeth them in the dust,
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
And forgetteth that the foot may crush them, or that the wild beast may trample them.
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
She is hardened against her young ones, as if they were not hers: though her labour be in vain, [she is] without fear;
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
Because God hath deprived her of wisdom, neither hath he imparted to her understanding.
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
What time she lifteth up herself on high, she scorneth the horse and his rider.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Hast thou given the horse [his] might? hast thou clothed his neck with the quivering mane?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Hast thou made him to leap as a locust? the glory of his snorting is terrible.
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
He paweth in the valley, and rejoiceth in his strength: he goeth out to meet the armed men.
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
He mocketh at fear, and is not dismayed; neither turneth he back from the sword.
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
The quiver rattleth against him, the flashing spear and the javelin.
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
He swalloweth the ground with fierceness and rage; neither believeth he that it is the voice of the trumpet.
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
As oft as the trumpet [soundeth] he saith, Aha! and he smelleth the battle afar off, the thunder of the captains, and the shouting.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
Doth the hawk soar by thy wisdom, [and] stretch her wings toward the south?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
Doth the eagle mount up at thy command, and make her nest on high?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
She dwelleth on the rock, and hath her lodging [there], upon the crag of the rock, and the strong hold.
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
From thence she spieth out the prey; her eyes behold it afar off.
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
Her young ones also suck up blood: and where the slain are, there is she.
