Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
Knowest thou the time when the wilde goates bring foorth yong? or doest thou marke when the hindes doe calue?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Canst thou nomber the moneths that they fulfill? or knowest thou the time when they bring foorth?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
They bow them selues: they bruise their yong and cast out their sorowes.
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Yet their yong waxe fatte, and growe vp with corne: they goe foorth and returne not vnto them.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Who hath set the wilde asse at libertie? or who hath loosed the bondes of the wilde asse?
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
It is I which haue made the wildernesse his house, and the salt places his dwellings.
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
He derideth the multitude of the citie: he heareth not the crie of the driuer.
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
He seeketh out the mountaine for his pasture, and searcheth after euery greene thing.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Will the vnicorne serue thee? or will he tary by thy cribbe?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Canst thou binde the vnicorne with his band to labour in the furrowe? or will he plowe the valleyes after thee?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Wilt thou trust in him, because his strength is great, and cast off thy labour vnto him?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Wilt thou beleeue him, that he will bring home thy seede, and gather it vnto thy barne?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
Hast thou giuen the pleasant wings vnto the peacockes? or winges and feathers vnto the ostriche?
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
Which leaueth his egges in the earth, and maketh them hote in the dust,
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
And forgetteth that the foote might scatter the, or that the wild beast might breake the.
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
He sheweth himselfe cruell vnto his yong ones, as they were not his, and is without feare, as if he trauailed in vaine.
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
For God had depriued him of wisedom, and hath giuen him no part of vnderstanding.
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
When time is, he mounteth on hie: he mocketh the horse and his rider.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Hast thou giuen the horse strength? or couered his necke with neying?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Hast thou made him afraid as the grashopper? his strong neying is fearefull.
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
He diggeth in the valley, and reioyceth in his strength: he goeth foorth to meete the harnest man.
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
He mocketh at feare, and is not afraid, and turneth not backe from the sworde,
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
Though the quiuer rattle against him, the glittering speare and the shield.
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
He swalloweth the ground for fearcenes and rage, and he beleeueth not that it is the noise of the trumpet.
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
He sayth among the trumpets, Ha, ha: hee smellleth the battell afarre off, and the noyse of the captaines, and the shouting.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
Shall the hauke flie by thy wisedome, stretching out his wings toward the South?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
Doeth the eagle mount vp at thy commandement, or make his nest on hie?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
Shee abideth and remaineth in the rocke, euen vpon the toppe of the rocke, and the tower.
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
From thence she spieth for meate, and her eyes beholde afarre off.
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
His young ones also sucke vp blood: and where the slaine are, there is she.
