Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
Knowest thou the time when the wild goats of the rock bring forth? dost thou mark the calving of the hinds?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Dost thou number the months that they fulfil? and knowest thou the time when they bring forth?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
They bow themselves, they give birth to their young ones, they cast out their pains;
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Their young ones become strong, they grow up in the open field, they go forth, and return not unto them.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Who hath sent out the wild ass free? and who hath loosed the bands of the onager,
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
Whose house I made the wilderness, and the salt plain his dwellings?
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
He laugheth at the tumult of the city, and heareth not the shouts of the driver;
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
The range of the mountains is his pasture, and he searcheth after every green thing.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Will the buffalo be willing to serve thee, or will he lodge by thy crib?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Canst thou bind the buffalo with his cord in the furrow? or will he harrow the valleys after thee?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Wilt thou put confidence in him, because his strength is great? and wilt thou leave thy labour to him?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Wilt thou trust him to bring home thy seed, and gather it into thy threshing-floor?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
The wing of the ostrich beats joyously — But is it the stork's pinion and plumage?
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
For she leaveth her eggs to the earth, and warmeth them in the dust,
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
And forgetteth that the foot may crush them, or that the beast of the field may trample them.
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
She is hardened against her young ones, as though they were not hers; her labour is in vain, without her concern.
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
For God hath deprived her of wisdom, and hath not furnished her with understanding.
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
What time she lasheth herself on high, she scorneth the horse and his rider.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Hast thou given strength to the horse? hast thou clothed his neck with the quivering mane?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Dost thou make him to leap as a locust? His majestic snorting is terrible.
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
He paweth in the valley, and rejoiceth in [his] strength; he goeth forth to meet the armed host.
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
He laugheth at fear, and is not affrighted; neither turneth he back from before the sword.
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
The quiver rattleth upon him, the glittering spear and the javelin.
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
He swalloweth the ground with fierceness and rage, and cannot contain himself at the sound of the trumpet:
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
At the noise of the trumpets he saith, Aha! and he smelleth the battle afar off, the thunder of the captains, and the shouting.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
Doth the hawk fly by thine intelligence, [and] stretch his wings toward the south?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
Doth the eagle mount up at thy command, and make his nest on high?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
He inhabiteth the rock and maketh his dwelling on the point of the cliff, and the fastness:
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
From thence he spieth out the prey, his eyes look into the distance;
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
And his young ones suck up blood; and where the slain are, there is he.
