Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
[Say] if thou knowest the time of the bringing forth of the wild goats of the rock, and [if] thou hast marked the calving of the hinds:
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
and [if] thou has hast numbered the full months of their being with young, and [if] thou hast relieved their pangs:
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
and hast reared their young without fear; and wilt thou loosen their pangs?
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Their young will break forth; they will be multiplied with offspring: [their young] will go forth, and will not return to them.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
And who is he that sent forth the wild ass free? and who loosed his bands?
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
whereas I made his habitation the wilderness, and the salt land his coverts.
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
He laughs to scorn the multitude of the city, and hears not the chiding of the tax-gatherer.
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
He will survey the mountains [as] his pasture, and he seeks after every green thing.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
And will the unicorn be willing to serve thee, or to lie down at thy manger?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
And wilt thou bind his yoke with thongs, or will he plough furrows for thee in the plain?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
And dost thou trust him, because his strength is great? and wilt thou commit thy works to him?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
And wilt thou believe that he will return to thee thy seed, and bring [it] in [to] thy threshing-floor?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
The peacock has a beautiful wing: if the stork and the ostrich conceive, [it is worthy of notice],
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
for [the ostrich] will leave her eggs in the ground, and warm them on the dust,
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
and has forgotten that the foot will scatter them, and the wild beasts of the field trample them.
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
She has hardened [herself] against her young ones, as though [she bereaved] not herself: she labours in vain without fear.
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
For God has withholden wisdom from her, and not given her a portion in understanding.
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
In her season she will lift herself on high; she will scorn the horse and his rider.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Hast thou invested the horse with strength, and clothed his neck with terror?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
And hast thou clad him in perfect armour, and made his breast glorious with courage?
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
He paws exulting in the plain, and goes forth in strength into the plain.
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
He laughs to scorn a king as he meets him, and will by no means turn back from the sword.
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
The bow and sword resound against him; and [his] rage will swallow up the ground:
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
and he will not believe until the trumpet sounds.
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
And when the trumpet sounds, he says, Aha! and afar off he smells the war with prancing and neighing.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
And does the hawk remain steady by thy wisdom, having spread out her wings unmoved, looking toward the region of the south?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
And does the eagle rise at thy command, and the vulture remain sitting over his nest,
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
on a crag of a rock, and in a secret [place]?
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
Thence he seeks food, his eyes observe from far.
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
And his young ones roll themselves in blood, and wherever the carcasses may be, immediately they are found.
