Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
“Do you know when mountain goats give birth? Have you watched the doe bear her fawn?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Can you count the months they are pregnant? Do you know the time they give birth?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
They crouch down and bring forth their young; they deliver their newborn.
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Their young ones thrive and grow up in the open field; they leave and do not return.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Who set the wild donkey free? Who released the swift donkey from the harness?
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
I made the wilderness his home and the salt flats his dwelling.
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
He scorns the tumult of the city and never hears the shouts of a driver.
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
He roams the mountains for pasture, searching for any green thing.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Will the wild ox consent to serve you? Will he stay by your manger at night?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Can you hold him to the furrow with a harness? Will he plow the valleys behind you?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Can you rely on his great strength? Will you leave your hard work to him?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Can you trust him to bring in your grain and gather it to your threshing floor?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
The wings of the ostrich flap joyfully, but cannot match the pinions and feathers of the stork.
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
For she leaves her eggs on the ground and lets them warm in the sand.
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
She forgets that a foot may crush them, or a wild animal may trample them.
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
She treats her young harshly, as if not her own, with no concern that her labor was in vain.
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
For God has deprived her of wisdom; He has not endowed her with understanding.
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
Yet when she proudly spreads her wings, she laughs at the horse and its rider.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Do you give strength to the horse or adorn his neck with a mane?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Do you make him leap like a locust, striking terror with his proud snorting?
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
He paws in the valley and rejoices in his strength; he charges into battle.
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
He laughs at fear, frightened of nothing; he does not turn back from the sword.
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
A quiver rattles at his side, along with a flashing spear and lance.
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
Trembling with excitement, he devours the distance; he cannot stand still when the ram’s horn sounds.
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
At the blast of the horn, he snorts with fervor. He catches the scent of battle from afar— the shouts of captains and the cry of war.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
Does the hawk take flight by your understanding and spread his wings toward the south?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
Does the eagle soar at your command and make his nest on high?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
He dwells on a cliff and lodges there; his stronghold is on a rocky crag.
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
From there he spies out food; his eyes see it from afar.
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
His young ones feast on blood; and where the slain are, there he is.”
