Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
Kender du Tiden, da Stengeden føder, tager du Vare på Hindenes Veer,
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
tæller du mon deres Drægtigheds Måneder, kender du Tiden, de føder?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
De lægger sig ned og føder og kaster Kuldet,
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Ungerne trives, gror til i det frie, løber bort og kommer ej til dem igen.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Hvem slap Vildæslet løs, hvem løste mon Steppeæslets Reb,
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
som jeg gav Ørkenen til Hjem, den salte Steppe til Bolig?
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
Det ler ad Byens Larm og hører ej Driverens Skælden;
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
det ransager Bjerge, der har det sin Græsgang, det leder hvert Græsstrå op.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Er Vildoksen villig at trælle for dig, vil den stå ved din Krybbe om Natten?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Binder du Reb om dens Hals, pløjer den Furerne efter dig?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Stoler du på dens store Kræfter; overlader du den din Høst?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Tror du, den kommer tilbage og samler din Sæd på Loen?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
Mon Strudsens Vinge er lam, eller mangler den Dækfjer og Dun,
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
siden den betror sine Æg til Jorden og lader dem varmes i Sandet,
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
tænker ej på, at en Fod kan knuse dem, Vildtet på Marken træde dem sønder?
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
Hård ved Ungerne er den, som var de ej dens; spildt er dens Møje, det ængster den ikke.
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
Thi Gud lod den glemme Visdom og gav den ej Del i Indsigt.
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
Når Skytterne kommer, farer den bort, den ler ad Hest og Rytter.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Giver du Hesten Styrke, klæder dens Hals med Manke
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
og lærer den Græshoppens Spring? Dens stolte Prusten indgyder Rædsel.
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
Den skraber muntert i Dalen, går Brynjen væligt i Møde;
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
den ler ad Rædselen, frygter ikke og viger ikke for Sværdet;
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
Koggeret klirrer over den, Spydet og Køllen blinker;
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
den sluger Vejen med gungrende Vildskab, den tøjler sig ikke, når Hornet lyder;
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
et Stød i Hornet, straks siger den: Huj! Den vejrer Kamp i det fjerne, Kampskrig og Førernes Råb.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
Skyldes det Indsigt hos dig, at Falken svinger sig op og breder sin Vinge mod Sønden?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
Skyldes det Bud fra dig, at Ørnen flyver højt og bygger sin højtsatte Rede?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
Den bygger og bor på Klipper, på Klippens Tinde og Borg;
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
den spejder derfra efter Æde, viden om skuer dens Øjne.
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
Ungerne svælger i Blod; hvor Valen findes, der er den!
