Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
Thaelpang kah sathai a piil tue na ming tih sayuk a rhai na dawn a?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Hla a cup la na tae tih a piil tue na ming a?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
A ca rhoek loh a koisu uh tih a huel daengah a bungtloh loh a hlah.
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
A ca a man uh te cangpai neh rhoeng tih a caeh uh phoeiah tah amih taengla mael uh pawh.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Sayalh la kohong marhang aka hlah te unim? Laak lueng kah kuelrhui aka hlam te unim?
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
A im te kolken la, a dungtlungim te lungkaehlai la ka khueh.
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
Khorha kah hlangping te a lawn tih aka tueihno kah pang ol hnatun pawh.
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
A luemnah tlang te a cawt tih sulhing boeih te a yoep.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Cung loh nang taengah a thohtat hamla a huem vetih na kongduk dongah rhaeh aya?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Cung te a rhuivaeh kong ah na pael vetih nang hnukah tuikol te a thoe aya?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
A thadueng a len dongah a soah na pangtung vetih na thaphu te a taengah na hnoo aya?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Na cangti te a khuen, a khuen vetih na cangtilhmuen a coi ni tila te te na tangnah a?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
Kalaukva kah phae loh yoka cakhaw bungrho phaemul neh a dii aih nim.
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
A duei te diklai dongah a hnoo tih laipi khuiah a awp.
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
A kho loh a hep te a hnilh tih kohong mulhing long khaw te te a til.
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
A ca rhoek te amah kah pawt bangla a hit sak tih a poeyoek la a thaphu te birhihnah pawh.
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
Pathen loh anih te cueihnah a hnilh sak tih a taengah yakmingnah tael pah pawh.
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
Hmuensang la a phuel uh tue vaegah tah marhang neh a sokah aka ngol te a nueih thil.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Marhang taengah thayung thamal na paek a? A rhawn te a hnoo neh na thing pah a?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Anih te kaisih bangla na pet sak a? A phit vaengkah mueithennah khaw mueirhih la poeh.
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
Tuikol te a phuet uh vaengah thadueng neh a ngaingaih lungpok haica doe hamla pawk.
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
Rhihnah te a nueih thil tih a rhihyawp pawt dongah cunghang ha lamloh a mael moenih.
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
A taengah liva a khoek tih caai neh soe kaw hmaihluei la om.
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
Hinghuen neh khoponah neh diklai a coih tih tuki ol te tangnah pawh.
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
Tuki te a rhoeh la, “Ahuei,” a ti nah tih caemtloek vaengkah mangpa khohum neh tamlung te a hla lamloh a huep.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
Nang kah yakmingnah dongah nim mutlo loh a phae a phuel tih a ding, a phae te tuithim la a phuel?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
Nang kah ka dongah atha te sang hang tih a bu a pomsang a?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
Thaelpang ah kho a sak tih thaelpang hmuisum neh rhalvong ah khaw rhaeh ta.
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
Te lamloh caak a thaih tih a hla lamkah te a mik loh a paelki.
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
Te vaengah a vapuel, a vapuel loh thii a caep uh tih rhok om nah ah hnap om,” a ti nah.
