Йов 38
1 Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
Respondens autem Dominus Iob de turbine, dixit:
2 „Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму?
Quis est iste involvens sententias sermonibus imperitis?
3 Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни!
Accinge sicut vir lumbos tuos: interrogabo te, et responde mihi.
4 Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́!
Ubi eras quando ponebam fundamenta terræ? indica mihi si habes intelligentiam.
5 Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура?
Quis posuit mensuras eius, si nosti? vel quis tetendit super eam lineam?
6 У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її,
Super quo bases illius solidatæ sunt? aut quis demisit lapidem angularem eius,
7 коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини?
Cum me laudarent simul astra matutina, et iubilarent omnes filii Dei?
8 І хто море воро́тами загороди́в, як воно виступа́ло, немов би з утро́би вихо́дило,
Quis conclusit ostiis mare, quando erumpebat quasi de vulva procedens:
9 коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу́ — за його пелюшки́,
Cum ponerem nubem vestimentum eius, et caligine illud quasi pannis infantiæ obvolverem?
10 і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та,
Circumdedi illud terminis meis, et posui vectem, et ostia:
11 і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“
Et dixi: Usque huc venies, et non procedes amplius, et hic confringes tumentes fluctus tuos.
12 Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце,
Numquid post ortum tuum præcepisti diluculo, et ostendisti auroræ locum suum?
13 щоб хапа́лась за кі́нці землі та поси́пались з неї безбожні?
Et tenuisti concutiens extrema terræ, et excussisti impios ex ea?
14 Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони!
Restituetur ut lutum signaculum, et stabit sicut vestimentum:
15 І нехай від безбожних їх світло віді́йметься, а високе раме́но злама́ється!
Auferetur ab impiis lux sua, et brachium excelsum confringetur.
16 Чи ти схо́див коли аж до мо́рських джере́л, і чи ти перехо́джувався дном безодні?
Numquid ingressus es profunda maris, et in novissimis abyssi deambulasti?
17 Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смерте́льної тіні?
Numquid apertæ sunt tibi portæ mortis, et ostia tenebrosa vidisti?
18 Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
Numquid considerasti latitudinem terræ? indica mihi, si nosti, omnia.
19 Де́ та доро́га, що світло на ній пробуває? А те́мрява — де її місце,
In qua via lux habitet, et tenebrarum quis locus sit:
20 щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки́ її дому?
Ut ducas unumquodque ad terminos suos, et intelligas semitas domus eius.
21 Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
Sciebas tunc quod nasciturus esses? et numerum dierum tuorum noveras?
22 Чи дохо́див коли ти до схо́ванок снігу, і схо́ванки граду ти бачив,
Numquid ingressus es thesauros nivis, aut thesauros grandinis aspexisti,
23 які Я тримаю на час лихолі́ття, на день бо́ю й війни?
Quæ præparavi in tempus hostis, in diem pugnæ et belli?
24 Якою дорогою ді́литься вітер, розпоро́шується по землі вітере́ць?
Per quam viam spargitur lux, dividitur æstus super terram?
25 Хто для зливи прото́ку прові́в, а для громови́ці — дорогу,
Quis dedit vehementissimo imbri cursum, et viam sonantis tonitrui,
26 щоб дощи́ти на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
Ut plueret super terram absque homine in deserto, ubi nullus mortalium commoratur,
27 щоб пустиню та пущу наси́чувати, і щоб забезпе́чити ви́хід траві?
Ut impleret inviam et desolatam, et produceret herbas virentes?
28 Чи є ба́тько в доща, чи хто кра́плі роси́ породи́в?
Quis est pluviæ pater? vel quis genuit stillas roris?
29 Із чиєї утро́би лід вийшов, а і́ній небесний — хто його породив?
De cuius utero egressa est glacies? et gelu de cælo quis genuit?
30 Як камінь, тужа́віють води, а пове́рхня безо́дні ховається.
In similitudinem lapidis aquæ durantur, et superficies abyssi constringitur.
31 Чи зв'яжеш ти за́в'язки Волосожа́ру, чи розв'я́жеш віжки́ в Оріо́на?
Numquid coniungere valebis micantes stellas Pleiadas, aut gyrum Arcturi poteris dissipare?
32 Чи ви́ведеш ча́су свого Зодія́ка, чи Во́за з синами його попрова́диш?
Numquid producis Luciferum in tempore suo, et Vesperum super filios terræ consurgere facis?
33 Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду?
Numquid nosti ordinem cæli, et pones rationem eius in terra?
34 Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє?
Numquid elevabis in nebula vocem tuam, et impetus aquarum operiet te?
35 Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“?
Numquid mittes fulgura, et ibunt, et revertentia dicent tibi: Adsumus?
36 Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум?
Quis posuit in visceribus hominis sapientiam? vel quis dedit gallo intelligentiam?
37 Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди,
Quis enarrabit cælorum rationem, et concentum cæli quis dormire faciet?
38 коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються?
Quando fundebatur pulvis in terra, et glebæ compingebantur?
39 Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в,
Numquid capies leænæ prædam, et animam catulorum eius implebis,
40 як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х?
Quando cubant in antris, et in specubus insidiantur?
41 Хто готує для кру́ка поживу його, як до Бога кричать його діти, як без ї́жі блукають вони?
Quis præparat corvo escam suam, quando pulli eius clamant ad Deum, vagantes, eo quod non habeant cibos?
