Йов 38
1 Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
Majd felele az Úr Jóbnak a forgószélből és monda:
2 „Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму?
Ki az, a ki elhomályosítja az örök rendet tudatlan beszéddel?
3 Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни!
Nosza övezd fel, mint férfiú derekadat, én majd kérdezlek, te meg taníts engem!
4 Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́!
Hol voltál, mikor a földnek alapot vetettem? Mondd meg, ha tudsz valami okosat!
5 Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура?
Ki határozta meg mértékeit, ugyan tudod-é; avagy ki húzta el felette a mérő zsinórt?
6 У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її,
Mire bocsátották le oszlopait, avagy ki vetette fel szegeletkövét;
7 коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини?
Mikor együtt örvendezének a hajnalcsillagok, és Istennek minden fiai vigadozának?
8 І хто море воро́тами загороди́в, як воно виступа́ло, немов би з утро́би вихо́дило,
És kicsoda zárta el ajtókkal a tengert, a mikor előtünt, az anyaméhből kijött;
9 коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу́ — за його пелюшки́,
Mikor ruházatává a felhőt tevém, takarójául pedig a sürű homályt?
10 і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та,
Mikor reávontam törvényemet, zárat és ajtókat veték eléje:
11 і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“
És azt mondám: Eddig jőjj és ne tovább; ez itt ellene áll kevély habjaidnak!
12 Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце,
Parancsoltál-é a reggelnek, a mióta megvagy? Kimutattad-é a hajnalnak a helyét?
13 щоб хапа́лась за кі́нці землі та поси́пались з неї безбожні?
Hogy belefogózzék a földnek széleibe, és lerázassanak a gonoszok róla.
14 Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони!
Hogy átváltozzék mint a megpecsételt agyag, és előálljon, mint egy ruhában.
15 І нехай від безбожних їх світло віді́йметься, а високе раме́но злама́ється!
Hogy a gonoszoktól elvétessék világosságuk, és a fölemelt kar összetöressék?
16 Чи ти схо́див коли аж до мо́рських джере́л, і чи ти перехо́джувався дном безодні?
Eljutottál-é a tenger forrásáig, bejártad-é a mélységnek fenekét?
17 Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смерте́льної тіні?
Megnyíltak-é néked a halálnak kapui; a halál árnyékának kapuit láttad-é?
18 Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
Áttekintetted-é a föld szélességét, mondd meg, ha mindezt jól tudod?
19 Де́ та доро́га, що світло на ній пробуває? А те́мрява — де її місце,
Melyik út visz oda, hol a világosság lakik, és a sötétségnek hol van a helye?
20 щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки́ її дому?
Hogy visszavinnéd azt az ő határába, és hogy megismernéd lakása útjait.
21 Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
Tudod te ezt, hiszen már akkor megszülettél; napjaidnak száma nagy!
22 Чи дохо́див коли ти до схо́ванок снігу, і схо́ванки граду ти бачив,
Eljutottál-é a hónak tárházához; vagy a jégesőnek tárházát láttad-é?
23 які Я тримаю на час лихолі́ття, на день бо́ю й війни?
A mit fentartottam a szükség idejére, a harcz és háború napjára?
24 Якою дорогою ді́литься вітер, розпоро́шується по землі вітере́ць?
Melyik út visz oda, a hol szétoszlik a világosság, és szétterjed a keleti szél a földön?
25 Хто для зливи прото́ку прові́в, а для громови́ці — дорогу,
Ki hasított nyílást a záporesőnek, és a mennydörgő villámnak útat?
26 щоб дощи́ти на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
Hogy aláessék az ember nélkül való földre, a pusztaságra, holott senki sincsen;
27 щоб пустиню та пущу наси́чувати, і щоб забезпе́чити ви́хід траві?
Hogy megitasson pusztát, sivatagot, és hogy sarjaszszon zsenge pázsitot?
28 Чи є ба́тько в доща, чи хто кра́плі роси́ породи́в?
Van-é atyja az esőnek, és ki szülte a harmat cseppjeit?
29 Із чиєї утро́би лід вийшов, а і́ній небесний — хто його породив?
Kinek méhéből jött elő a jég, és az ég daráját kicsoda szülte?
30 Як камінь, тужа́віють води, а пове́рхня безо́дні ховається.
Miként rejtőznek el a vizek mintegy kő alá, és mint zárul be a mély vizek színe?
31 Чи зв'яжеш ти за́в'язки Волосожа́ру, чи розв'я́жеш віжки́ в Оріо́на?
Összekötheted-é a fiastyúk szálait; a kaszáscsillag köteleit megoldhatod-é?
32 Чи ви́ведеш ча́су свого Зодія́ка, чи Во́за з синами його попрова́диш?
A hajnalcsillagot előhozhatod-é az ő idejében, avagy a gönczölszekeret forgathatod-é fiával együtt?
33 Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду?
Ismered-é az ég törvényeit, vagy te határozod-é meg uralmát a földön?
34 Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє?
Felemelheted-é szavadat a felhőig, hogy a vizeknek bősége beborítson téged?
35 Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“?
Kibocsáthatod-é a villámokat, hogy elmenjenek, vagy mondják-é néked: Itt vagyunk?
36 Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум?
Ki helyezett bölcseséget a setét felhőkbe, vagy a tüneményeknek ki adott értelmet?
37 Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди,
Ki számlálta meg a bárányfelhőket bölcseséggel, és ki üríti ki az égnek tömlőit;
38 коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються?
Mikor a por híg sárrá változik, és a göröngyök összetapadnak?
39 Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в,
Vadászol-é prédát a nőstény oroszlánnak, és az oroszlánkölykök éhségét kielégíted-é;
40 як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х?
Mikor meglapulnak tanyáikon, és a bokrok közt lesben vesztegelnek?
41 Хто готує для кру́ка поживу його, як до Бога кричать його діти, як без ї́жі блукають вони?
Ki szerez a hollónak eledelt, mikor a fiai Istenhez kiáltoznak; kóvályognak, mert nincs mit enniök?
