Йов 38
1 Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
Alors l'Éternel répondit à Job du sein de la tempête, et dit:
2 „Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму?
Qui est celui-ci qui obscurcit mes plans par des discours sans science?
3 Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни!
Ceins donc tes reins comme un vaillant homme, je t'interrogerai, et tu m'instruiras.
4 Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́!
Où étais-tu quand je jetais les fondations de la terre? Dis-le, si tu as de l'intelligence.
5 Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура?
Qui en a réglé les mesures, si tu le sais, ou qui a étendu le niveau sur elle?
6 У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її,
Sur quoi en a-t-on fait plonger les bases, ou qui en a posé la pierre angulaire,
7 коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини?
Quand les étoiles du matin poussaient ensemble des cris de joie, et les fils de Dieu, des acclamations?
8 І хто море воро́тами загороди́в, як воно виступа́ло, немов би з утро́би вихо́дило,
Et qui renferma la mer dans des portes, quand elle sortit en s'élançant du sein de la terre;
9 коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу́ — за його пелюшки́,
Quand je lui donnai la nuée pour vêtement, et l'obscurité pour langes;
10 і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та,
Quand j'établis ma loi sur elle, quand je lui mis des verrous et des portes,
11 і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“
Et que je lui dis: Tu viendras jusqu'ici, et tu n'iras pas plus loin; ici s'arrêtera l'orgueil de tes flots?
12 Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце,
Depuis que tu es au monde, as-tu commandé au matin, as-tu marqué à l'aurore sa place,
13 щоб хапа́лась за кі́нці землі та поси́пались з неї безбожні?
Pour qu'elle saisisse les extrémités de la terre, et que les méchants soient chassés?
14 Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони!
La terre change de forme comme l'argile sous le cachet, et toutes choses se lèvent comme pour la vêtir.
15 І нехай від безбожних їх світло віді́йметься, а високе раме́но злама́ється!
La lumière des méchants leur est ôtée, et le bras des menaçants est rompu.
16 Чи ти схо́див коли аж до мо́рських джере́л, і чи ти перехо́джувався дном безодні?
As-tu pénétré jusqu'aux sources de la mer, et t'es-tu promené au fond de l'abîme?
17 Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смерте́льної тіні?
Les portes de la mort se sont-elles découvertes à toi? Et as-tu vu les portes de l'ombre de la mort?
18 Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
As-tu compris l'étendue de la terre? Si tu sais tout cela, dis-le!
19 Де́ та доро́га, що світло на ній пробуває? А те́мрява — де її місце,
Où est le chemin du séjour de la lumière? Et les ténèbres, où est leur demeure?
20 щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки́ її дому?
Car tu peux les ramener à leur domaine, et tu connais les sentiers de leur maison!
21 Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
Tu le sais; car alors tu étais né, et le nombre de tes jours est grand!
22 Чи дохо́див коли ти до схо́ванок снігу, і схо́ванки граду ти бачив,
As-tu pénétré jusqu'aux trésors de neige? Et as-tu vu les trésors de grêle,
23 які Я тримаю на час лихолі́ття, на день бо́ю й війни?
Que je réserve pour les temps de détresse, pour le jour de la bataille et du combat?
24 Якою дорогою ді́литься вітер, розпоро́шується по землі вітере́ць?
Par quels chemins se partage la lumière, et le vent d'orient se répand-il sur la terre?
25 Хто для зливи прото́ку прові́в, а для громови́ці — дорогу,
Qui a donné à l'averse ses canaux, et sa voie à l'éclair des tonnerres,
26 щоб дощи́ти на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
Pour faire pleuvoir sur une terre sans habitants, sur un désert sans hommes,
27 щоб пустиню та пущу наси́чувати, і щоб забезпе́чити ви́хід траві?
Pour abreuver des lieux déserts et désolés, et faire germer et sortir l'herbe?
28 Чи є ба́тько в доща, чи хто кра́плі роси́ породи́в?
La pluie a-t-elle un père? Ou, qui enfante les gouttes de rosée?
29 Із чиєї утро́би лід вийшов, а і́ній небесний — хто його породив?
De quel sein est sortie la glace? Et qui enfante le givre du ciel?
30 Як камінь, тужа́віють води, а пове́рхня безо́дні ховається.
Les eaux se dissimulent, changées en pierre, et la surface de l'abîme se prend.
31 Чи зв'яжеш ти за́в'язки Волосожа́ру, чи розв'я́жеш віжки́ в Оріо́на?
Peux-tu resserrer les liens des Pléiades, ou détacher les chaînes d'Orion?
32 Чи ви́ведеш ча́су свого Зодія́ка, чи Во́за з синами його попрова́диш?
Fais-tu sortir en leur temps les signes du zodiaque? Et conduis-tu la grande Ourse avec ses petits?
33 Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду?
Connais-tu les lois du ciel? Ou disposes-tu de son pouvoir sur la terre?
34 Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє?
Élèves-tu ta voix vers la nuée, pour que des eaux abondantes te couvrent?
35 Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“?
Envoies-tu les éclairs? Partent-ils, et te disent-ils: Nous voici?
36 Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум?
Qui a mis la sagesse dans les nues, qui a donné au météore l'intelligence?
37 Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди,
Qui compte les nuages avec sagesse, qui incline les outres des cieux,
38 коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються?
Quand la poussière se délaie et se met en fusion, et que les mottes s'agglomèrent?
39 Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в,
Chasses-tu pour le lion sa proie, et assouvis-tu la faim des lionceaux,
40 як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х?
Quand ils se tapissent dans leurs repaires, quand ils sont aux aguets dans les fourrés?
41 Хто готує для кру́ка поживу його, як до Бога кричать його діти, як без ї́жі блукають вони?
Qui apprête la nourriture au corbeau, quand ses petits crient vers Dieu et volent çà et là, n'ayant rien à manger?
