Йов 38
1 Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
L’Éternel répondit à Job du milieu de la tempête et dit:
2 „Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму?
Qui est celui qui obscurcit mes desseins Par des discours sans intelligence?
3 Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни!
Ceins tes reins comme un vaillant homme; Je t’interrogerai, et tu m’instruiras.
4 Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́!
Où étais-tu quand je fondais la terre? Dis-le, si tu as de l’intelligence.
5 Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура?
Qui en a fixé les dimensions, le sais-tu? Ou qui a étendu sur elle le cordeau?
6 У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її,
Sur quoi ses bases sont-elles appuyées? Ou qui en a posé la pierre angulaire,
7 коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини?
Alors que les étoiles du matin éclataient en chants d’allégresse, Et que tous les fils de Dieu poussaient des cris de joie?
8 І хто море воро́тами загороди́в, як воно виступа́ло, немов би з утро́би вихо́дило,
Qui a fermé la mer avec des portes, Quand elle s’élança du sein maternel;
9 коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу́ — за його пелюшки́,
Quand je fis de la nuée son vêtement, Et de l’obscurité ses langes;
10 і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та,
Quand je lui imposai ma loi, Et que je lui mis des barrières et des portes;
11 і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“
Quand je dis: Tu viendras jusqu’ici, tu n’iras pas au-delà; Ici s’arrêtera l’orgueil de tes flots?
12 Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце,
Depuis que tu existes, as-tu commandé au matin? As-tu montré sa place à l’aurore,
13 щоб хапа́лась за кі́нці землі та поси́пались з неї безбожні?
Pour qu’elle saisisse les extrémités de la terre, Et que les méchants en soient secoués;
14 Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони!
Pour que la terre se transforme comme l’argile qui reçoit une empreinte, Et qu’elle soit parée comme d’un vêtement;
15 І нехай від безбожних їх світло віді́йметься, а високе раме́но злама́ється!
Pour que les méchants soient privés de leur lumière, Et que le bras qui se lève soit brisé?
16 Чи ти схо́див коли аж до мо́рських джере́л, і чи ти перехо́джувався дном безодні?
As-tu pénétré jusqu’aux sources de la mer? T’es-tu promené dans les profondeurs de l’abîme?
17 Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смерте́льної тіні?
Les portes de la mort t’ont-elles été ouvertes? As-tu vu les portes de l’ombre de la mort?
18 Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
As-tu embrassé du regard l’étendue de la terre? Parle, si tu sais toutes ces choses.
19 Де́ та доро́га, що світло на ній пробуває? А те́мрява — де її місце,
Où est le chemin qui conduit au séjour de la lumière? Et les ténèbres, où ont-elles leur demeure?
20 щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки́ її дому?
Peux-tu les saisir à leur limite, Et connaître les sentiers de leur habitation?
21 Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
Tu le sais, car alors tu étais né, Et le nombre de tes jours est grand!
22 Чи дохо́див коли ти до схо́ванок снігу, і схо́ванки граду ти бачив,
Es-tu parvenu jusqu’aux amas de neige? As-tu vu les dépôts de grêle,
23 які Я тримаю на час лихолі́ття, на день бо́ю й війни?
Que je tiens en réserve pour les temps de détresse, Pour les jours de guerre et de bataille?
24 Якою дорогою ді́литься вітер, розпоро́шується по землі вітере́ць?
Par quel chemin la lumière se divise-t-elle, Et le vent d’orient se répand-il sur la terre?
25 Хто для зливи прото́ку прові́в, а для громови́ці — дорогу,
Qui a ouvert un passage à la pluie, Et tracé la route de l’éclair et du tonnerre,
26 щоб дощи́ти на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
Pour que la pluie tombe sur une terre sans habitants, Sur un désert où il n’y a point d’hommes;
27 щоб пустиню та пущу наси́чувати, і щоб забезпе́чити ви́хід траві?
Pour qu’elle abreuve les lieux solitaires et arides, Et qu’elle fasse germer et sortir l’herbe?
28 Чи є ба́тько в доща, чи хто кра́плі роси́ породи́в?
La pluie a-t-elle un père? Qui fait naître les gouttes de la rosée?
29 Із чиєї утро́би лід вийшов, а і́ній небесний — хто його породив?
Du sein de qui sort la glace, Et qui enfante le frimas du ciel,
30 Як камінь, тужа́віють води, а пове́рхня безо́дні ховається.
Pour que les eaux se cachent comme une pierre, Et que la surface de l’abîme soit enchaînée?
31 Чи зв'яжеш ти за́в'язки Волосожа́ру, чи розв'я́жеш віжки́ в Оріо́на?
Noues-tu les liens des Pléiades, Ou détaches-tu les cordages de l’Orion?
32 Чи ви́ведеш ча́су свого Зодія́ка, чи Во́за з синами його попрова́диш?
Fais-tu paraître en leur temps les signes du zodiaque, Et conduis-tu la Grande Ourse avec ses petits?
33 Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду?
Connais-tu les lois du ciel? Règles-tu son pouvoir sur la terre?
34 Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє?
Élèves-tu la voix jusqu’aux nuées, Pour appeler à toi des torrents d’eaux?
35 Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“?
Lances-tu les éclairs? Partent-ils? Te disent-ils: Nous voici?
36 Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум?
Qui a mis la sagesse dans le cœur, Ou qui a donné l’intelligence à l’esprit?
37 Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди,
Qui peut avec sagesse compter les nuages, Et verser les outres des cieux,
38 коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються?
Pour que la poussière se mette à ruisseler, Et que les mottes de terre se collent ensemble?
39 Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в,
Chasses-tu la proie pour la lionne, Et apaises-tu la faim des lionceaux,
40 як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х?
Quand ils sont couchés dans leur tanière, Quand ils sont en embuscade dans leur repaire?
41 Хто готує для кру́ка поживу його, як до Бога кричать його діти, як без ї́жі блукають вони?
Qui prépare au corbeau sa pâture, Quand ses petits crient vers Dieu, Quand ils sont errants et affamés?
